Ісландія. Рейк’явік та Кефлавік

 Рейк'явік - сама північна столиця держави в світі... Ми сюди приїхали на третій день перебування в Ісландії, одразу ж після оглядин вулкану Фаградальсф'ядль... Невеликі різнокольорові будівлі, вражаюча своїм розміром та "аскетизмом" церква Гатльґрімскірк'я, узбережжя океану та мінлива погода зробили такий мікс "незвичного", що твердження типу - "в Рейк'явіку нема що робити" нам здалось досить перебільшеним... В містечку, в якому досить рідко можна побачити сонце, багато будівель розфарбовані в різні кольори...  

 


   До мілкого дощу якось вже звикаєш та перестаєш звертати увагу, особливо якщо в руках різновид ісландського йогурту - Скір... Його ми купували майже кожного разу коли бували в супермаркеті... Він настільки густий, що його можна віднести до м'яких сирів, до того ж білків в три-чотири рази більше ніж в класичних йогуртах. Спілкуючись з ісландцями під час подорожі, ми з'ясували, що цим продуктом вони дуже пишаються... І не даремно, дуже крута річ...    
 Кафедральний собор столиці... Без пафосу, все охайно та скромно... Так мала б виглядати  релігія в чистому її форматі... 

  Цікаво було бачити, що багато будівель обшиті  гофрованим залізом, щоб захистити помешкання від вітру... Навіть чотирьох зірковий готель столиці облицьований залізними листами (ціна за двомісний номер в такому починається від 250 евро)...     
  




   Громадський туалет... Заходиш як в капсулу для польоту... Хоча такого типу туалети давно не новина, та в Рейк'явіку він відкривається безкоштовно, напевно через те, що мало хто використовує готівку, а особливо монети в повсякденні... Ми за всю подорож ісландські крони в руках навіть не тримали, всі розрахунки, навіть у віддалених гірських куточках, були карткою...

  Центральними вуличками міста...



  Гатльґрімскірк'я напевно найвражаюча церква яку мені довелось бачити... Масштаб,  несхожість ні на що інше та тотальна аскетичність споруди покликаної служити духовним пристанищем  викликало в мене відчуття мурах по шкірі... Вона наче промовляла, щоб звернути увагу на суть, а не на  форму... Жодних звичних для типових церков прикрас, скульптур, фресок, вітражів.. Наче скеля витесана посеред міста... 

  Всередині все мега скромно, але дуже комфортно - мякі лавиці та багато природного світла... Таке враження що архітектор об'їздив всі церкви та вирішив зробити все навпаки... А йому найголовніше це дозволили, що показує продвинутість ісландців як громади... Одразу згадалась дуже крута книжка  Айн Ренд "Джерело", в якій історія йшла про архітектора Говарда Рорка, який не плив за течією, а сам був течією - джерелом... Доречі, саме після неї я почав по іншому відноситись до багатьох будівель, та мене почали вражати ті речі, які я раніше не помічав... 
   Орган...
  Церква ззаду...
  Прибережна частина міста... Порт...
  Набережна...

  В Рейк'явіку ми провели один день на початку подорожі, більше не повертаючись в столицю... Оскільки більшість міжнародних рейсів виконуються в аеропорту сусіднього міста Кефлавік (50 км від Рек'явіку), то останній день ми провели саме в Кефлавіку...  
 В п'яти кілометрах від центру Кефлавіка розташоване містечко Ньярдвік, там ми відвідали невеликий музей під відкритим небом, де знаходяться збережені та відреставровані будівлі класичної ісландської ферми минулих часів, зі стріхами вкритими травою...    

  Всередині все функціонально та аскетично, як і в сьогоднішньому житті ісландців...
   
  
  Кефлавік найбільше нам запам'ятався класними альтанками, в яких можна було сховатись від мілкого дощу та вітру... Де ми могли посмакувати Скіром з виглядом на океан...
    
  Графіті міста...

   Чимось смітники Кефлавіка також зацепили... 

   Відстань від центральної вулички до аеропорту всього  4 кілометри... 
  На шляху в бік аеропорту ми проходили вуличками містян... Словом, побачити як оформлені будівлі мешканців також досить цікава річ... Вулочка, в кінці невелика церква, будинки  обшиті  в більшості гофрованим залізом для захисту від пронизуючого вітру...

   А якщо ще згадати, що вся  електрика у цих будиночках береться з заводів які перетворюють над гарячі підземні води в електроенергію, а вже охолоджена до прийнятних температур вода використовується для опалення, то на додачу до простоти, функціональності та практичності домішуються ще круті технології використання природної особливості острову...  

 Пройшовши трохи повз заміські будинки, далі можна продовжити свій шлях по велосипедній доріжці аж до самої точки вильоту... 
  Статуї в аеропорту... Такого роду інсталяції  знаходячись в абсолютно звичайному місці, на кшталт аеропорту, зовсім не вписуються в формат навколишньої обумовленості... І якщо ти сфокусуєш увагу саме на них, то це дозволить тобі вийти за межі того де ти знаходишся... Звісно, якщо твій мозок не переповнений поспіхом та всяким іншим мотлохом... 

Leave a reply