Литва. Ніда та Морський музей

 Вже традиційно, на святкування язичницького свята Йонінес ми поїхали в Ніду, адмінстративний центр Нярінги, що розташований на Курській косі... В Ніді ми провели чотири ночівлі, та не тільки відсвяткували свято поклоніння природі, але і трохи злилися з нею, оскільки дана локація розташована в самому серці національного парку...
 Залишивши машину в Клайпеді біля гіпермаркету Акрополіс, ми на велосипедах повз центр міста попрямували на паром ( 3,5 км), так як це єдиний варіант дістатися коси... Паром за 10 хвилин  довіз нас на косу, звідки до Ніди залишалося проїхати 55 кілометри по мальовничій велодоріжці, що проходить повз побережжя та сосновий ліс... Проїхавши 40 кілометрів, ми зупинились поснідати в  будиночку, який служить оглядовим майданчиком для спостереження за птахами...

 Діставшись кемпінгу Ніди ми розклали намет, залишили речі, та поїхали на пляж, до нашого улюбленого місця де менш за все людей... Тобто місця віддаленого від парковок та головного проходу до моря...
 Море було теплим та хвилястим...




 Оскільки ввечері ми збиралися долучитись до святкування Йонінес, Діанка назбирала рослин,  щоб сплести традиційний вінок...

 Вже в кемпінгу вона сплела оригінальний віночок, та ми скуштували торт, символічно відсвяткувавши мій день народження, який співпадає з днем поклоніння природи та днем літнього сонцестояння - найдовшим світловим днем в році...
  О девятій  вечора ми пішли в цент містечка де розгорталося все святкування...



 Після двохгодинного концерту фольклорної музики в живому виконанні, та коли вже повністю стемніло, розпочалась обрядова частина... 
 Люди навколо обступили організоване неподалік сцени кострище, а головні учасники дійства у традиційних костюмах провели обряд запалювання вогню... 
   Після чого старець в білому одязі, кружляючи навколо багаття та щось промовляючи, жбурляв в нього пісок, який носили за ним дві жінки... А потім, ми взялись за руки та поводили такі собі хороводи навколо кострища ...
 Завершивши з танцями навколо багаття  всі попрямували до пристані, щоб спустити на воду вінки... Спустивши на воду і свій вінок, ми пішли в кемпінг...
   В один з днів, з самого ранку, ми від'їхали на 8 кілометрів від Ніди щоб позбирати бурштин, що стало вже нашим невеликим захопленням... Я приблизно вже знав місце де ми минулого разу найбільше його знайшли...  
  Круто, що поруч з облаштованим виходом на пляж завжди є відведене місце для вело парковки...
  Квіти балтійського узбережжя... 
  В пошуках бурштину...
  Ось стільки бурштину того дня ми знайшли... 
   В Ніді є одне цікаве місце буккросингу, в якому можна просто так взяти щось почитати, чим ми і скористались... 
   Одним з улюблених пунктів гарного дня для мене є ранкова пробіжка... В Ніді можна підібрати собі дуже класні маршрути по стежкам дюн, сосновим лісам, морському узбережжю та вздовж затоки по набережній поселення...  
  Коли біля моря вже набридає, можна переїхати в сторону містечка, погуляти його затишними вуличками та скуштувати щось смачне...



  Тут стали дуже популярними азіатські тук-туки, що привнесло колориту балтійському курорту..

Місцевий порт...

 Зазвичай ми після сніданку їхали на море, близько чотирьох-п'яти годин там купались, засмагали, читали, грали у фрізбі, потім їхали в місто погуляти, відвідували супермаркет, та вже в кемпінгу обідали та відпочивали від палючого сонця майже до 7 вечора.... А потім їхали ввечері на пляж і там сиділи до заходу сонця...

 Одного разу ми раніше виїхали з пляжу, щоб зловити золотисті кольори заходу сонця в районі дюн...



  На п'ятий день ми з самого ранку покинули кемпінг Ніди, так як планували відвідати морський музей, що знаходиться неподалік парому  з якого починався наш маршрут по Курській косі... Оскільки цього дня була остання неділя місяця то музей був безкоштовний для відвідування, а в інші дні ціна сягає 10 євро...










 Територія музею дуже велика, там багато чого можна побачити, та особисто мені було дуже боляче дивитись на пінгвінів та тюленів, які кружляли в обмеженому просторі тільки для того щоб люди побачили морську тварину вживу... Як на мене виправдання що їх годують та доглядають досить обмежене, оскільки чого варте життя без свободи...

Leave a reply