330 км по Альпах. Швейцарія

  Шостий день шляху розпочався з кемпінгу поселення Церматт... Наступні п'ять днів мій маршрут проходив територією Швейцарії, а на десятий я перейшов черговий перевал  та в другій половині дня вже опинився на Італійській стороні... Одинадцятого дня після обіду я завершив маршрут в італійському містечку Аоста, подолавши за весь час походу трохи більше 330 кілометрів...   
  Мапа Маршруту :
  Вийшовши як завжди близько шостої ранку з кемпінгу, я попрямував далі маршрутом Tour Monte Rose (TMR)... З висоти відкрились види на доволі велике поселення Церматт, та на культову гору Швейцарії - Маттерхорн, вершинка якого була весь час прикрита хмарою, хоча навколо було відносно чисте небо...
  Та все ж таки мені пощастило побачити і пік Маттерхорна...

  Траверс яким йшов маршрут TMR, був мега крутим та дуже живописним... 
   Монте Роза та Маттерхорн на одній лінії...


  Особливо вражали проходи по тунелям... Там де стежка впиралась в скелю, просто продовбали   туннель... До того ж в тунелі є освітлення... Входячи ти вмикаєш світло, а виходячи вимикаєш вимикач, наче в себе в кімнаті... 


  Там де трохи небезпечні ділянки, там протягнуті мотузки... Якщо можлива ймовірність каменепаду - облаштовані місця де сховатись... Одним словом, стільки різних рішень щоб даний маршрут був реалізований пересічним туристом вздовж скелястого схилу хребта, що просто розумієш, що таке може бути тільки тут... 
  Чого вартий тільки підвісний пішохідний міст Шарля Куонена, який на час побудови в 2017 році був найдовшим в світі... Довжина мосту сягає 494 метри,  та  протягнутий міст на висоті 85 метрів від дна ущелини...


  Траверс проходить в середньому на висоті 2300 метрів, а вершини хребта, вздовж якого цей траверс тягнеться, доходять до 4550 метрів...


   Та як зачасту буває в Альпах - мінлива погода та опади після обіду... Зійшовши з траверса, та спустившись в поселення Санкт-Ніколас, я перечекав поки пройде дощ, та почав підйом на інший хребет, перейшовши на маршрут під назвою "Alpenpasse" (Альпійські перевали), яким продовжував рухатись наступні чотири дні. Подолавши за день 38 кілометрів та 2400 набору висот, я розмістив свій тент на схилі хребта на висоті 1700 метрів поруч з гірським струмком, під селищем Юнгу...
  Вранці як завжди відносно чисте небо та фантастичні кольори...

  Селище Юнгу розташоване на висоті майже 2000 метрів. Сполучення з містечком Санкт-Ніколас організоване фунікулером, ось так все просто у швейцарців...

    Перевал Аугсборд (2890 м)...


  Поселення Грубен...
  Підйом на наступний перевал..
  Потужні швейцарські корівки...





   Озеро Meidsee...
  Перевал Maidpass (2790 м)...
  Чим цікавий формат проходження великої відстані за один похід, так це постійною зміною "картинки", трохи інші природні зони зумовлюють появу вже інших природних структур...


  Класичний вигляд Швейцарії - зелені луги на фоні засніжених вершин...

  На ночівлю я зупинився після 32 кілометрів шляху та загального набору висоти 2550 метрів... Напевно найскладнішим завданням являється знайти оптимально місце під намет в горах, так як в гарних та зручних місцях зазвичай розташовані  пасовища, в зоні дерев, по правилам, також не можна ночувати, а в долині незручно бо всюди приватна власність, та не всюди є кемпінги... Тому не завжди виходить і пройти побільше і гарно розміститись на ночівлю, а крадькома порушувати правила не хочеться, просто через те що не приємно щось робити в такий спосіб... Тому зачасту, я розкладав тент досить рано, та мав багато часу щоб насолоджуватись краєвидами, по-читати невелику книжку, яку взяв з собою, чи послухати музику...      
  Наступного дня продовжуючи свій шлях по маршруту Alpenpass, мені потрібно було зробити петлю довжиною майже 6 кілометрів, так як на основному маршруті пройшов обвал і його переспрямували... Швейцарські маршрути проходять по досить небезпечним зонам, де може трапитись і камнепад і зсув грунту... Та вони настіль підтримують їх в порядку і слідкують за безпекою та актуальністю, що з одного боку їхній небезпечний маршрут є безпечнішим багатьох "наших" безпечних ...
 Діставшись гори Corne de Sorebois (2895 м), я розпочав спуск до озера  Lac de Moiry...

  Гребля висотою 148 метрів, побудована ще в 1958, утворила це живописне озеро на висоті 2250 метрів... 
  
  З іншої сторони схилу видно звідки озеро постачається водою... 
 
 Перевал Col de Torrent (2919 м)...
  

  Подолавши 41 кілометр та 2660 метри загального набору висоти я зупинився на ночівлю в кемпінгу поселення Аролла... Середня ціна розміщення в кемпінгах Швейцарії, в перерахунку з франків на евро, становить близько 16 евро (де близько 8 евро ціна за намет, а 7 -7,50 за особу)... В кемпінгах окрім місця під намет, є туалет, душ, кухня та безкоштовний WiFi... Якщо приходити в кемпінги після 20:00, в більшості випадків адміністрація вже буде закрита, та можна спокійно ночувати безкоштовно і сплатити за проживання коли адміністрація відкриється, а це не раніше 8:00 ранку... Та я завжди приходив раніше восьмої вечора, коли адміністрація була ще відкрита... 
  Ранком наступного дня я продовжив шлях маршрутом "Альпійські перевали"... Швейцарські готелі в горах вражають своїм оформленням... Живими квітами тут усіяні майже всі фасади будівель ...  

  Та піднявшись трохи вище, вражати починають гори... Найкрутіше в горах зустрічати перші промені сонця...  

  Перевал Col de Riedmatten (2919 м)...


 Найбільше озеро Альп, розташоване вище 2000 метрів - Lac des Dix...






   Перевал Col des Roux (2804 м)...
   Не завжди в горах приємні стежки та "няшні" вигляди... Каміння, грубий пейзеж, болотяні струмки, все це також трапляється на шляху... 
   

 Перевал Col de Prafleuri (2987 м)...
 
 
  Перевал Col de Louvie (2921 м)...
  Найкрутішим  місцем для ночівлі в подорожі стало наступне... Спускаючись з перевалу погода різко почала погіршуватись, та небо повністю затягнуло хмарами... Було зрозуміло, що насувається дощ, і що на цей раз він буде тривалим... Я вже подолав 28 кілометрів та в загальному мій набір висот цього дня перевалив за 2000 м... Я планував пройти ще хоча б 7 кілометрів, та от перспектива повністю промокнути не радувала... Як тільки перші краплини зливи почали падати з неба, я зайшовши за край гори побачив укриття з каменю...  Це було просто як супер подарунок... 
  Місце було досить аскетичне, але чисте, те що я дуже люблю... Всередині розміщувався настил з дерева на три лежачі місця... Тут я і зупинився на ночівлю близько четвертої пополудні... Решту частину дня та всю ніч, лише з не великими перервами, лив дощ.  Задньою стінкою в цій хижині слугував великий камінь, навколо якого і було вибудовано укриття... Дощ був настільки сильний, що з цього каменю почала стікати на землю вода, та все ж всередині було відносно сухо та комфортно... Складалось відчуття що знаходишся в хатці гобліна... 
  На ранок хмари спустились в долину та на деякий час небо розвиднілось...

  Перевал Col Sarshlau (2622 м)...
  В повному тумані я підійшов до підніжжя 250-ти метрової греблі  Mauvoisin... Вихід до  штучно створеного озера Lac de Mauvoisin проходив через тунель в скелі, де вздовж проходу були розвішені історичні фото побудови греблі  Mauvoisin в 1951-1957 роках... 



  Вийшовши з тунелю, дорога йшля вздовж всього озера...


   Безліч водоспадів  стікали з гір наповнюючи водойму...


   Останній перевал Fenetre de Durand (2806 м) та кордон Швейцарії та Італії, про що символізує кам'яний  стовпчик...
  Озеро Lac De La Baseja...
  На ночівлю я зупинився в  Bivacco Regondi-Gavazzi, подолавши за день 33 кілометри з загальним набором висоти 2560 метри...
  Якщо в попередніх італійських Bivacco компанію мені складали інші туристи, то в цьому  альпійському притулку я був один... На ночівлю я зупинився досить рано, о третій годині, та в мене було купа часу щоб спуститись  до озера за водою та відпочити в цьому крутому місці між скелястих Альп... Тим паче на дворі продовжував хазяйнувати не сприятливий погодний циклон, що переслідував мене вже другий день... 
  На ранок стовпчик термометра показав чотири градуси морозу, а на дворі випав свіжий сніг... Ось такий початок серпня, а висота тільки 2600 м...
  Вранці мене зустрів все той же туман та сильний вітер, що спонукало рухатись в бік сонячної долини... 



   Долина Аости... 

  Пройшовши 28 кілометрів, одинадцятого дня опівдні я дістався Аости... Моя ціль була досягнута... Маршрут видався дуже насиченим, живописним та надзвичайно цікавим...При плануванні я зосереджувався на практичних моментах його подолання та зовсім не читав про місця які буду проходити, тому для мене було великою несподіванкою бачити одну за іншою греблі, які являються одними з найбільших в світі, проходити найдовшим підвісним мостом, проходити повз скелі через тунелі, та багато чого іншого... Хотілось просто бути весь час походу якомога вище, тому я мав з собою розрахунок їжі на весь період, та тент для ночівлі під відкритим небом... Та основною практикою було спробувати побути наодинці...        

Leave a reply