Алфама – мавританський спадок Лісабона

Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю. 
 
Заснована маврами ще у восьмому столітті Алфама зі своїми вуличками-коридорами, стінами від фортець і затишними площами вражає наповал і одразу. Кілька годин прогулянки цією старовинною бруківкою вздовж розкішних особняків і бідних похилених будинків пролітають непомітно, тому навіть для побіжного огляду треба закладати щонайменше півдня, хоча за своєю площею район зовсім невеличкий. Він розташований на одному з міських схилів, трохи убік від центру, між замком Святого Георгія і рікою Тежу.

Сама назва перекладається з арабської як «святе джерело». І, як показала історія, засновники ніби у воду дивилися: така не міцна і тендітна на вигляд Алфама якимось дивом практично без руйнувань пережила страшний землетрус 1755 року, коли 80% Лісабона було стерто з лиця землі. Саме тому її хаотична забудова не була піддана реконструкції і «дожила» до наших днів.

Прогулянку районом найкраще розпочинати із серця столиці, сівши на старовинний 28-й трамвай. Поїздка ним що вдень, що вночі запам’ятається назавжди: віковічний транспорт весело мчить мініатюрними лісабонськими вуличками, закінчуючи свій маршрут якраз в Алфамі, практично на найвищій її точці. Помилувавшись містом і затокою з оглядових майданчиків Санта Лузія і Порташ-ду-Соль, слід зітхнути, зав’язати шнурки на зручному взутті міцніше і йти цими прекрасними лабіринтами, що нагадують марокканські міста. Зусібіч вас будуть буквально атакувати пам’ятки і не лише «загальноприйняті», як, приміром, Лісабонський собор чи Національний пантеон: в очах буквально рябіє від краси житлових будинків, скромних і потертих особняків і затишних домашніх кафе на два столики.

Місцеві жителі з гостинністю і увагою ставляться до гостей, підказуючи, куди піти і де смачніше і дешевше перекусити. Усе тому, що Алфаму завжди населяли студенти і прості люди, чиє життя найчастіше було пов’язане з торгівлею, риболовлею і дрібним ремеслом, тому столичної пихи і зверхності тут взагалі не зустріти – всі одне одному усміхаються, ненав’язливо запрошують на стаканчик-другий вина чи на порцію сардин. Ступінчасті вулиці і провулки окрім знаменитої плитки азулежу прикрашені ще й білизною, котра сушиться всюди, де тільки можна. Більше того, португальська влада навіть видала спеціальний указ, що дозволяє саме тут розвішувати і білизну, й одяг – туристи просто божеволіють від цієї традиції, адже все має вигляд яскравий і без пафосу.

Не менше дивує і той факт, що зовсім несподівано кам’яні середньовічні джунглі перетворюються на вулиці-сади з пальмами й апельсинами, що звисають прямо на голови. Ці оази наповнюють район жаданою прохолодою і дають змогу туристам перепочити і вирішити, куди йти далі. Ми радимо прогулятися територією замку Святого Георгія, колись головної цитаделі столиці. Потужна кріпосна стіна – це те, що від неї лишилося, утім, вражає своєю величчю і нагадує про ті часи, коли португальці відважно воювали з маврами буквально за кожен метр Лісабона.

Музей декоративного мистецтва, відкритий у середині минулого століття, славиться своєю колекцією кераміки, килимів і декору, ілюструючи той факт, що на Алфемі завжди вистачало вправних майстрів. Взяти приміром, старовинний міні-палац Каза душ Бікуш, чий фасад прикрашають піраміди, які нагадують алмази, і вікна, розташовані асиметрично. Важко повірити, але подібні архітектурні шедеври справді на кожному кроці, і ти просто не встигаєш ні подивитися в Інтернеті об’єкт, щоб дізнатися про нього побільше, ні розпитати провідника чи екскурсовода.

Єдине, що не засмучує, це те, що коли покидаєш Алфаму, як би не боліли ноги під час прогулянок, розумієш, що мало, а з собою цю красу ну ніяк не забрати. Цей район – із серії тих магічних місць, котрі навіть на професійних фотографіях мають не такий вигляд, як у реальності, бо кожна плиточка, кожна тріщина, кожне вікно тут приваблюють увагу, і голова паморочиться від задоволення просто дивитися по боках. Бути в Лісабоні й не прогулятися по Алфамі – злочин, так і запишіть, адже з нею не зрівняти ні ідеально чистий центр – Байшу, ні сучасний і діловитий Сіті, ні навіть Белем з його солодощами і білосніжною набережною.

Leave a reply