Хунгарікуми – часточки Угорщини по всьому світу

Що спільного між футболістом Ференцем Пушкашем, апетитним гуляшем, токайськими винами, вівцями породи Рацка і популярним в Європі озером Балатон? Справа в тому, що все це – гунгарікуми, про які ми говоримо сьогодні в Outlook.
 
У нашому світі глобалізації, що стрімко змінюється, де автентичного стає дедалі менше і менше, а межі, що розділяють народи і традиції, розмиваються щодня, поняття національної ідентичності стає музейним експонатом. В Угорщині вирішили інакше й почали активно просувати як в туристичному, так і в культурологічному плані предмети своєї гордості, починаючи від кубика Рубика і закінчуючи дебреценськими сосисками. За назвою країни вирішили назвати цей список національного надбання Гунгарікумом, і він постійно поповнюється новими «експонатами угорського виробництва», як матеріальними, так і нематеріальними.

Фото wikimedia.org
Історія появи цієї ініціативи зі збереження власних досягнень почалася 1999 року, коли чотири гігантські і відомі на весь світ угорські компанії – ковбасна фабрика «Пік», винний торговий дім «Токай», лікерний комбінат «Унікум» і Херендська фарфорова мануфактура – вирішили об’єднати свої зусилля з просування власних брендів на міжнародних ринках. Такий спільний маркетинг формату «купуєш вино, придивись до салямі і фарфорового посуду» істотно знижував витрати на закордонні рекламні компанії. Також це об’єднання підняло в угорському суспільстві дискусію про власні перемоги й унікальні продукти, багато з яких почали потроху забувати, особливо серед міських жителів і молоді. Далі і до наших днів клуб «Гунгарікум» з девізом «Смак Угорщини» продовжив свій розвиток. До нього почали потрапляти нові «члени», і сьогодні він нараховує понад 60 найменувань, захищених від посягань державними законами та різноманітними авторськими правами. Ця ініціатива, започаткована як комерційна, стала для угорців важливою культурною тенденцією – гунгарікумам присвячують виставки, фільми, лекції, їх вивчають у школах і університетах. Що важливо, це дає змогу місцевим жителям не лише насолоджуватися, наприклад, улюбленим гуляшем за сімейною вечерею, але й дізнаватися про цю, здавалося б, відому кожному угорцю страву нові факти.

Фото nashevino.ru
Ми вирішили допомогти угорцям в їхньому просвітництві і розповісти про деякі гунгарікуми, не найпопулярніші у світі, але дуже важливі для цього народу. Сам список, до речі, ділиться на кілька розділів – сільське господарство і харчова промисловість, здоров’я і спосіб життя, архітектурний спадок, технологічні рішення, культура, спорт, природа, туризм. Почнемо з палінки – фруктової горілки. У країні, де всі туристи п’ють чудові відомі токайські вина і трав’яний лікер «Унікум», дуже просто не помітити на прилавках і не скуштувати цей надзвичайно цікавий напій. Уперше його почали переганяти із фруктів і ягід ще у XVстолітті, і займалися цим переважно у монастирях, наближених до княжих і аристократичних домів. Варто сказати, щоце не самогон в нашому розумінні – для правильної дистиляції потрібні спеціальне обладнання й талант, оскільки вимоги до якості палінки ростуть з року в рік. Утім, угорці віддають перевагу цьому напою, від якого не болить голова. І, згідно з новими поправкам у законі, маленькі підприємства, що випускають палінку, навіть звільнені від сплати податків – держава вважає, що вони своєю діяльністю підтримують культурні традиції.

Фото frullato.ru
Випили, а тепер би потанцювати? Давайте вивчимо ще один гункарікум – танець вербункош, що породив цілий музичний напрямок. Прийнято вважати, що це чоловічий танець, оскільки найчастіше його виконували під час проводів в армію, однак в останні десятиліття фемінізму і рівноправ’я статей угорки дедалі частіше й частіше витанцьовують його на дискотеках і фестивалях. Говорячи про вербункош, неможна не згадати і таких шанованих музикантів, які дали йому багато мелодій, як Янош Біхарі та Антал Чермак.

Фото nashevino.ru
Якщо про великий і тусовочний Балатон з його вечірками в Європі знають практично всі, то ще один «озерний гункарікум», термальний Хевіз, відомий куди менше. Розташований на захід від «європейського моря» Балатона Гевіз славиться своїми цілющими властивостями. У його воді дуже великий вміст кальцію, натрію і розчиненого кисню, котрі особливо добре допомагають лікувати захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні проблеми, порушення кровообігу. Тутешні клініки і санаторії пропонують власні методи лікування, що називаються ревізькою терапією.

Фото img.tourister.ru
Говорячи про персоналії Гункарікуму, можна годинами обговорювати чесноти футболіста Ференца Пушкаша чи конструктора Ерне Рубика, адже їхні перемоги куди більш відомі, ніж успіх, приміром, Аньоша Єдліка – людини, котра придумала содову газовану воду. Також на його рахунку ще кілька найважливіших наукових проривів – динамо-машина й електричний локомотив. Як ярий патріот своєї країни Єдлік, котрий жив і творив у середині XIX століття, став першим викладачем Будапештського університету, що читав лекції угорською мовою.
До речі, про Будапешт. Звичайно, це неймовірно красиве і вражаюче місто можна цілком вносити в Гункарікум, але сьогодні у список включено найбільш важливі й унікальні для угорців його частини – просторі Дунайські набережні, монументальний Будайський фортечний квартал й аристократичний проспект Андраші, котрому ми присвячували окрему статтю.
Матеріали за темою: Історія однієї вулиці: проспект Андраші в Будапешті
Угорці, на відміну від багатьох інших європейських народів, активно використовують в їжі різноманітні прянощі і спеції, котрими багаті їхні родючі землі. Особлива шана – червоній паприці, котра чудово розходиться як сувенір, такий же зручний для транспортування, як і Кубик Рубика. Чудесну паприку, котра в залежності від смаку буває як дуже гостра, так і солодкувата, можна купити практично у будь-якому продуктовому магазині. Саме її для аромату і посилення смакових відчуттів додають у численні гарніри і м’ясні страви.

Фото littlehungarianhearts.co.uk
Нашим сьомим і останнім на сьогодні гункарікумом буде тварина – собака, а саме три рідкісні породи: кувас, пулі і комондор. Як історично сільська нація і скотарі, справжні господарі своєї землі, угорці здавна любили надійних і вірних вихованців, без яких неможливо уявити життя просто неба. Породи-символи в усі часи допомагали людям полювати, охороняти пасовища і худобу. Усі вони – фольклорні герої і діючі особи багатьох казок і переказів, тому потрапляння в Гункарікум навіть не обговорювали.

Фото newsapi.com.au
Головне фото frullato.ru

Leave a reply