Туреччина. Анталія

  В Анталію ми прилетіли зі Стамбулу... Саме це місто було відправною точкою нашої пробіжки по Лікійській стежці. Провівши один день в місті, я з Дімою вирушив автостопом в селище Гісачандир, з якого планували розпочати маршрут, а Діанка залишилась на декілька днів у наших друзів з каучсерфінгу, сімейної пари Гайє та Деніса... 
   Дорогою до наших друзів ми пройшлись центральною частиною міста...

   В старовинну частину ми буквально ввійшли через ворота побудовані ще за часів римської імперії...  
  На вулиці Діму вмовили почистити кросівки, точніше намастити якимось кремом щоб відштовхували вологу... "Чоботар" зробив все по турецькій звичці - спочатку вмовити, виконати, а потім казати ціну та просити гроші. Ми розраховувались булочками, які залишились ще зі Стамбулу... До того ж, весь крем яким чоботар намастив кросівки, проник крізь тканину та змазав ще й Дімині ноги :)
  Вузенькі вулички, квіти та сонячна погода останніх днів вересня...



  Так званий зрізаний мінарет, який колись добудували до християнської церкви...




 
  Часовня, яка була побудована на кошти німецького імператора, як подарунок турецькому султану... 

  Ми не оминули нагоди зайти в одну з мечетей...

   В Анталії можна просто гуляти вздовж узбережжя та милуватись краєвидами...
 

 В межах міста розташований дуже мальовничий - нижній Дюденський водоспад...
  Кількість кішок на вулицях Анталії вражає... Тут їх дуже люблять... Постійно підгодовують та вибудували для них цілий комплекс будиночків... 


 Фінікова пальми вкрита плодами...
    Порт Анталії...





  Довжелезний гальковий пляж на якому Діанка любила проводити час...

  Зазвичай, через постійну димку, гір майже невидно, та на зламі погоди гори відкриваються у всій красі...




Leave a reply