Category Архитектура

Клементінум: найкрасивіша бібліотека в світі



КлементінумНаціональна бібліотека Чеської Республіки, розташована в Клементинумі, історичній будівлі в стилі бароко в Празі, по праву вважається однією з найкрасивіших в світі. Бібліотека розташовується в цій будівлі з 1622 року, і в даний час в її фондах налічується близько 7 мільйонів примірників.
Read More

Керований хаос: архітектор Заха Хадід

В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.
«Я люблю людей з палаючими очима»

 
Заха народилася у Багдаді 1950 року в сім’ї дуже діяльної й енергійної людини – Мохаммеда Хадіда, космополіта, бізнесмена й лідера демократичної партії Іраку. Саме від нього тендітна жінка й отримала твердий, як елементи її конструкцій, характер. Перебуваючи із самого дитинства в колі передових людей, що прагнули перетворити свою країну на процвітаючу й передову, вона ще в 11 років вирішила, що не хоче сидіти вдома і тільки займатися господарством, як прийнято у мусульманських сім’ях. Вона мала мету – стати видатним архітектором і створювати світ довкола себе.

Ця амбіція привела Заху Хадід спочатку на математичний факультет Американського університету у Бейруті, а потім і в найпрестижнішу школу Архітектурної асоціації Лондона, де вона зустріла ще одну людину з палаючими очима, котра зіграла важливу роль у її житті – нідерландського архітектора-експериментатора Рема Колхаса. Він захоплювався ідеями деконструктивізму, оскільки вважав, що архітектура – це мистецтво і її не можна сковувати нудними міськими генпланами і традиційними формами. Сміливі і незвичайні проекти Хадід, котрі вона здавала як контрольні роботи, зробили її улюбленою ученицею Колхаса, тому вже до закінчення навчання він запросив її працювати у власне архітектурне бюро, де продовжився її розвиток як майстра.

«Займатися архітектурою, коли ти жінка й іноземка, дуже складно. Тим більше, якщо ти робиш щось «ненормальне».
У віці тридцяти років Заха вирішила, що хоче відкрити свою компанію. Колхас сприйняв це нормально і побажав їй одного – не зупинятися і перевершити себе самого, оскільки для справжніх наставників – це найкраща нагорода за їхню працю. Однак наступне десятиліття принесло Хадід мало приводів для радості: в її надто амбіційні й футуристичні проекти ніхто не наважувався вкладати гроші, а чимало угод, як, наприклад, з Оперою в Кардіффі, зривалися в останній момент. Ситуацію ускладнював ще й гендерний факт: архітектуру завжди вважали «чоловічою професією», тому до самого початку 90-х років минулого століття Заха Хадід була хоч і цікавим, але «паперовим» архітектором, а її бюро займалося маленькими приватними проектами – дизайном квартир і будинків, щоб бодай якось утриматись на плаву.

Мабуть, багато хто у подібній ситуації махнув би на свої цілі і почав просто тішитися життям, заробляючи ремеслом. Та наша героїня й не думала здаватися – вона продовжувала брати участь у конкурсах, вигадувала нові форми й вірила, що настане день і її креслення й ескізи будуть втілені в життя.
«Щасливчик – це людина, котрій випадає багато шансів».
Що таке шанс і як ним скористатися, уродженка Іраку знає не з чужих слів. Близько 13 років вона терпляче чекала можливості вповні продемонструвати свій талант, і коли 1990 року компанія-виробник меблів Vitra замовила їй придумати пожежну частину, Хадід зрозуміла: або зараз, або ніколи. Як одержима, вона пропонувала замовникам різноманітні проекти – один безумніший від іншого, доки вибір не зупинився на будівлі, котра нагадувала знаменитий бомбардувальник «Стелс». Цей літак, ніби закарбований у конструкцію 1993 року буквально підірвав світ дизайну й архітектури. Як це буває, здавалося б, тільки в казках чи голлівудських фільмах, Заха Хадід прокинулася знаменитою, і на неї обрушилися нові пропозиції.

Вона, що всі ці роки заощаджувала в собі якусь неймовірну концентрацію енергії, практично не відмовляла нікому і за 10 років реалізувала одразу кілька неповторних об’єктів. Головними серед прийнято вважати Центр сучасного мистецтва Розенталя в Цинциннаті (штат Огайо, США), вокзал і паркінг у Страсбурзі, лижний трамплін в Інсбруку (Австрія), центральну будівлю заводу BMW в Лейпцігу (Німеччина). 2004 року Зака Хадід підкріпила свій статус культового архітектора, ставши першою в історії жінкою, нагородженою найпрестижнішою у цій сфері Притцкерівською премією. Однак куди більше задоволення їй приніс той факт, що молоді дизайнери і проектувальники стали вважати саме її «класикою» і намагалися наслідувати.

Тепер, здавалося б, можна зупинитися і спочивати на лаврах – вона домоглася в рази більшого, ніж навіть мріяла. Та Хадід не була б Хадід, якби перетворилася на голову журі серйозних конкурсів чи очолила б якийсь навчальний заклад. Ні, вона, звісно, ділиться досвідом з підростаючим поколінням, оцінює чужі роботи, читає лекції по всьому світу і навіть випускає власні меблі, та все це – тільки у вільний час, оскільки й досі продовжує робити унікальні будівлі, перетворюючи 21-ше століття у свій простір для творчості.
«Якщо існують 360 градусів, навіщо дотримуватися тільки якогось одного?»
Окрім свого наставника – Колхаса, другим вчителем Захі Хадід можна вважати Казимира Малевича з його супрематичними композиціями. Математична освіта впереміж із буйною фантазією дають їй змогу прораховувати і створювати, на перший погляд, нестійкі форми, котрі от-от обрушаться або тріснуть. Саме деформація предметів і будівель і використання в їхній основі незвичайних елементів змушують нас захоплюватися її роботами і почувати себе у футуристичних декораціях.

І все ж не одна Хадід вміє робити «дивно», «майбутньо». Успіх її криється ще в одному вкрай важливому аспекті – здатності «вставляти» свої будівлі у природний ландшафт. Саме це гармонійне поєднання непоєднуваного і вирізняє її проекти з-поміж інших ескізів, де творчість архітектора почасти – чужорідний для міста елемент. Так що не варто дивуватися тому, що Заха спокійно працює і у близькосхідній пустелі, і в азійських мегаполісах, і у маленьких європейських містах. Вона всюди додає місту шарму й технологічності.
Read More

Самый длинный дом в мире

43


Манхэттен одержим небоскребами. Архитекторы со всего мира приезжают сюда и соревнуются, кто построит здание выше и заметнее. Чтобы получать разрешения на строительство все более и более высоких башен, девелоперы начали пользоваться лазейками в законах о планировании. Они выкупают у близлежащих зданий права на воздушное пространство и получают таким образом возможность строить что угодно, не беспокоясь о претензиях со стороны соседей.

Местной архитектурной студии Oiio такое положение дел очень не нравится. Поэтому она предложила городу разорвать порочный круг и построить такое здание, которое станет самым престижным небоскребом в Манхэттене независимо от своей высоты. Идея проекта очень проста: нужно просто заменить высоту на длину! Ведь высоких небоскребов в Нью-Йорке много, а самый длинный будет только один.



Здание Big Bend («Большой изгиб») предлагается построить на «Улице миллиардеров» — участке 57-й улицы Манхэттена, где расположены самые высокие, роскошные и дорогие многоквартирные дома.
230


Оно представляет собой высокую и тонкую конструкцию, изогнутую наподобие шпильки для волос. Вся ее площадь покрыта сеткой окон — даже та часть, которая будет расположена горизонтально по отношению к земле.
71


По концепции основания здания располагаются на небольших участках земли по обе стороны от исторического здания. Хотя Big Bend не претендует на звание самого высокого небоскреба, он все равно на много метров будет возвышаться над расположенными неподалеку башнями.
50


Пока непонятно, будет такой проект когда-нибудь реализован или нет. Вообще некоторые местные архитекторы выступают против того, чтобы Манхэттен продолжали застраивать небоскребами. По их словам, такое строительство — это проявление неравенства по отношению к зданиям другой архитектурной формы. Они опасаются, что в погоне за выгодой девелоперы превратят Манхэттен в непроходимые джунгли высотных зданий. Местные жители тоже жалуются, что небоскребы загораживают им вид на Центральный парк.
91


Источник: oiiostudio.com
Read More

Самая красивая мечеть в мире




Пожалуй, самая красивая мечеть в мире находится в Абу-Даби. Мечеть шейха Зайда (Sheikh Zayed Grand Mosque) — главный монумент, прославляющий правителя ОАЭ шейха Зайда ибн Султан Аль-Нахайяна, правящего страной 38 лет и в общем-то создавшего её. По большому счёту был вполне толковым правителем.
джерело

Белоснежная мечеть шейха Зайда не только ослепляет своей красотой и отражает яркие лучи солнца, она является самой большой в Арабских Эмиратах и восьмой по величине в мире, может вместить до 40 тысяч верующих, открыта для посетителей всех религий, обладает четырьмя минаретами высотой 107 метров, хранит одну из самых больших и красивых люстр и самый большой в мире ковер весом 47 тонн, сотканный вручную в Иране.


2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19


В самом большом ковре мира более двух миллионов узелков. Он лежит в центральном молельном зале мечети.

20


Его поверхность составляет 5627 квадратных метров. Его ткали 1200 ткачей на протяжении полутора лет.

21

22


Полочка с Кораном.

23

24

25

26


Автопортрет.

27


Дресс-код.

31

28

29


Вход в мечеть конечно же бесплатный.

30


Абсолютный маст-визит в стране, созданной арабами на берегах Персидского залива. На этом об ОАЭ всё. Следующий раз будет Япония.Read More

Лучшие архитектурные фотографии 2016 года


Хижина возле катка в Канаде

Arcaid Images — конкурс архитектурной фотографии, который уже пятый год подряд проводит компания Arcaid Images. Здесь представляют снимки от гигантских арен, зданий до крошечных хижин и интерьеров водостоков. Не так давно судьи конкурса Arcaid Awards назвали лучшие архитектурные фотографии 2016 года.

 джерело

Считаете, что строение рядом с вашим домом круче? Участвуйте в конкурсе следующего года.
17 фото
Лучшие архитектурные фотографии 2016 года
1. Категория «Здания». Грандиозное сооружение с формой, которая больше напоминает космический корабль, нежели здание расположено в Лионе (Франция). Здание «Музей слияния» (Musée des Confluences) не только очень значимое для проведения культурных мероприятий и выставок, но также оно должно стать центром повседневного отдыха для жителей города и как достопримечательность для туристов. (Фото Fabrice Fouillet):
Confluence музей

2. Категория «Здания». Терраса на крыше. Швейцарское представительство одной из самых известных страховых компаний мира Allianz расположилось на Рихтиштрассе, в новом деловом районе Цюриха, граничащим с историческим центром. (Фото Adrien Barakat):
Швейцарское представительство одной из самых известных страховых компаний мира Allianz
3. Категория «Здания». Площадь Независимости с трибунами, Аккра, Гана. Здесь проходят крупные общественные мероприятия и фестивали. (Фото Julien Lanoo):
Площадь Независимости с трибунами, Аккра, Гана
4. Категория «Здания». Световые колонны на презентации одежды бренда COS в Милане. (Фото Laurian Ghinitoiu):
Световые колонны на презентации одежды бренда COS в Милане
5. Категория «Здания». Трущобы в Мумбаи, снятые на длинной выдержке, из-за чего люди на переднем плане размыты и похожи на призраков. (Фото Torsten Andreas Hoffmann):
Трущобы в Мумбаи, снятые на длинной выдержке
6. Категория «Экстерьеры». Шанхайская башня — сверхвысокое здание в районе Пудун города Шанхай в Китае. (Фото Nick Almasy):
Шанхайская башня — сверхвысокое здание в районе Пудун города Шанхай в Китае.
7. Категория «Экстерьеры». Культурно-развлекательный центр SESC, Сан-Паулу, Бразилия. Построенный в 1982 году, его соединили пешеходной дорожкой с бывшим заводом по производству стальных бочек. (Фото Iñigo Bujedo Aguirre):
Культурно-развлекательный центр SESC, Сан-Паулу, Бразилия
8. Категория «Экстерьеры». Ну очень необычный дом в Индии. (Фото Edmund Sumner):
Ну очень необычный дом в Индии
9. Категория «Экстерьеры». Здание музея-выставки для мебельной компании Vitra, Германия. (Фото Julien Lanoo):
Здание музея-выставки для мебельной компании Vitra, Германия
10. Категория «Экстерьеры». Олимпийский стадион, Хельсинки, Финляндия. Башня Олимпийского стадиона имеет высоту 72 метра 71 сантиметр в честь рекорда Матти Ярвинена в метании копья на Олимпийских Играх 1932 года.  (Фото Sebastian Weiss):
10
11. Бакинский олимпийский стадион. (Фото Victor Romero):
Бакинский олимпийский стадион
12. Хижина возле катка в Канаде. (Фото Paul Turang):
Хижина возле катка в Канаде
13. Жилой комплекс в Белграде, Сербия. (Фото Iñigo Bujedo-Aguirre):
Жилой комплекс в Белграде, Сербия
14. Небольшая бетонная часовня Bruder Klaus Field Chapel, построенная местными фермерами на краю поля в Германии. (Фото Mark Wohlrab):
Брат Клаус Поле Часовня
15. Внутри там так.
Брат Клаус Поле Часовня
16. Построенный из бамбука зрительский зал художественного института в Гане. Он — на заднем плане. (Фото Julien Lanoo):
Построенный из бамбука зрительский зал художественного института в Гане
17. Победитель всего конкурса Arcaid Images. Подземное сооружение под Лондоном, относящееся к викторианской эпохе. (Фото Matt Emmett):
Подземное сооружение под Лондоном, относящееся к викторианской эпохе.

Read More

Кладбище Стальено

Кладбище Стальено

Иногда я гуляю по кладбищам. Нет, я не какой-нибудь там тафофил-извращенец, просто я интересуюсь культурой во всех её проявлениях. Тем более, что некоторые кладбища своей красотой и изяществом легко дадут фору лучшим музеям мира. Да и полезно иногда окунаться в тишину и думать о вечном, ну а где ещё искать встречи с покоем, если не в каком-нибудь старом некрополе...


 джерелоhttp://loveopium.ru/
Кладбище Стальено — одно из крупнейших в Европе и одно из известнейших в мире. Расположенное на склоне крутого холма оно знаменито своими надгробиями, к созданию которых приложили руку лучшие скульпторы конца XIX века.
Сегодня я приглашаю на прогулку по этому удивительному кладбищу и вас. Отбросьте все свои предрассудки, идёмте со мной. Только тссс, тише, не будите спящих!.. Без комментариев.
38 фото
Кладбище Стальено
Фотографии Владимира Кезлинга
Стальено — это про ритуальный символизм на стыке академизма и реализма: мелкие складки одежды на мраморных статуях, оборочки и кружева, причёски, жесты, мимика — всё это передано с такой точностью, что не может не поражать. Кладбище больше похоже на маленький город, здесь есть даже свой автобусный маршрут, связывающий между собой разные его участки. Центр некрополя — миниатюрная копия Пантеона, окружённая крытыми галереями. От них дорога вьётся по крутому склону холма по её обеим сторонам — склепы. Всего на кладбище около 2 миллионов захоронений. Редкая влиятельная семья в Генуе не имеет здесь могил, а некоторые фамилии, встречающиеся на местных надгробиях, давно уже стали именами нарицательными.
1. Сегодняшнее Стальено — тихое и малолюдное место на окраине Генуи. Сюда не привозят туристические группы. Да и правильно — ни к чему тревожить покой ушедших. По таким местам нужно гулять в одиночестве. В разные времена сюда приезжали Ги де Мопассан и Фридрих Ницше, Марк Твен и Елизавета Баварская, Илья Ефимович Репин и Антон Павлович Чехов.
Кладбище Стальено

2.
Кладбище Стальено
3.
Кладбище Стальено
4.
Кладбище Стальено
5.
Кладбище Стальено
6.
Кладбище Стальено
7.
Кладбище Стальено
8.
Кладбище Стальено
9.
Кладбище Стальено
10.
Кладбище Стальено
11.
Кладбище Стальено
12.
Кладбище Стальено
13.
Кладбище Стальено
14.
Кладбище Стальено
15.
Кладбище Стальено
16.
Кладбище Стальено
17.
Кладбище Стальено
18.
Кладбище Стальено
19.
Кладбище Стальено

20.
Кладбище Стальено
21.
Кладбище Стальено
22.
Кладбище Стальено
23.
Кладбище Стальено
24.
Кладбище Стальено
25.
Кладбище Стальено
26.
Кладбище Стальено
27.
Кладбище Стальено
28.
Кладбище Стальено
29.
29s
30.
30s
31.
31s
32.
32s
33.
33s
34.
34s
35.
35s
36.
36s
37.
37s
38.
38s
Также смотрите «Кладбище домашRead More

Вік живи, вік учись: найцікавіші кампуси світу

Напередодні початку нового навчального року ми просто не могли не надихнути як нинішніх, так і майбутніх студентів найбільш вражаючими університетськими містечками і кампусами. Напевно і ті, хто вже має освіту, теж будуть в захопленні від них і замисляться, чи не отримати ще одну, адже в таких місцях гризти граніт науки, вочевидь, можна з більшим апетитом.
У нашу добірку потрапили як «класичні» студмістечка навчальних закладів із багатовіковими традиціями, так і більш сучасні кампуси, що задають моду і нові стандарти комфорту вже у двадцять першому столітті. Тому обирай досхочу – кому замок чи фортецю, кому – футуристичний гуртожиток.


Cite A Docks
Французьке місто Гавр, що на півночі країни, здавна відоме як торговий порт, тому морських атрибутів і символів тут вистачало у всі часи. Коли місцева влада замислилась над будівництвом нового університетського міста і звернулась за проектом у модне архітектурне бюро, неодмінною умовою було вплести портову естетику у майбутній проект, на реалізацію якого було не так багато часу, та й бюджет піджимав. Добряче поміркувавши, дизайнери запропонували геніальне рішення – зробити комфортабельне і недороге у виробництві студмістечко з колишніх вантажних контейнерів. Ідея припала муніципалітету до смаку, робота закипіла, і ось уже кілька років цей дивовижний об’єкт тішить око не тільки туристів, а й студентів. Адже окрім оригінальної форми, чудових умов для життя, він ще й може похизуватися прекрасним краєвидом моря, оскільки розташований прямо на березі Ла-Маншу. Чого бракує ще для натхнення і відмінного навчання?

Святая святих
Англійське місто Оксфорд - це не просто практично тисячолітній університет, джерело знань і неймовірної атмосфери. Саме місто – це ціла система елітних шкіл, коледжів і вищих навчальних закладів, у якій не так легко розібратися, оскільки цю структуру виробляли ще з XI століття. Мешкають тут щороку принаймні 30 тисяч людей, тому гуртожитків і кампусів функціонує кілька – деякі для викладачів, деякі для студентів, а ще є для обслуговуючого персоналу. Територія містечка – це якийсь унікальний синтез минулого і сучасного, оскільки традиції тут тісно переплітаються із сучасними технологіями. Хоча двієчників в Оксфорді практично не буває, здається, що навіть їх ці стіни, фортеці, вежі і корпуси мотивували б учитися «на відмінно».

І форма, і зміст
Студентське містечко Тієтген завдяки пануючій тут атмосфері творчості, молодості й архітектурі назавжди прославило передмістя Копенгагена – Орестад. Головною пам’яткою вважають основну будівлю кампусу – круглу, семиповерхову, розраховану на 350-400 студентів. До їхніх послуг не лише затишні кімнати, а й загальні ігрові і спортивні зали, сучасні бібліотеки і просторі кухні. Форма будівлі символізує дружбу і єдність студентів з усього світу, що мешкають тут. Зелені тераси, міні-озеро, велосипедні доріжки в окрузі, майданчики для баскетболу і футболу – загалом жити тут саме задоволення.

Губка, що всотує знання
Дуже часто і дизайнери, і самі замовники кампусів чи цілих студмістечок вкладають в їхню архітектуру певні смисли, щоб майбутні мешканці замислювалися не тільки над практичним застосування зручностей. Так і творці головного гуртожитку Массачусетського технологічного університету надали йому незвичайну форму губки, натякаючи студентам, що саме так – жадібно і швидко – слід всотувати нові знання і досвід. Будівля, прозвана Simmons Hall, – найбільш престижна і дорога з-поміж інших університетських. Оренда кімнати тут обходиться за ціною однокімнатної квартири у Бостоні. Утім, 344 житлові кімнати ніколи не пустують, а черга на заселення складена на багато років уперед, Усе тому, що вчитися і жити тут не лише зручно, а й корисно: серед сусідів майбутня еліта країни, перспективні стартапери, дослідники і науковці.

Прообраз Хогвартса
Окрім самих пригод юного чарівника і перипетій у сюжеті не менше захоплення під час перегляду саги викликала й атмосфера, що оточувала Гаррі і його друзів. Вежі, просторі класи, затишні спальні, вікові бібліотеки, вітальні з каміном, довгі їдальні – все це є не тільки у вигаданому Хогварді, але і в кампусах головного університету Шотландії, розташованого в Глазго. Саме його автори серії про фільмів про Гаррі Поттера взяли за взірець при проектуванні декорацій і створенні необхідної для фільму обстановки. Тут мають задоволення жити і гризти граніт науки студенти із 140 країн світу. До їхніх послуг власний кінотеатр, театр, басейн, спортивні секції і понад сто клубів за інтересами. Серед випускників – 7 лауреатів Нобелівської премії, один прем’єр-міністр Шотландії, а інтереси студентів перед ректорами в наші дні відстоює ніхто інший, як Едвард Сноуден.

Головне – кмітливість
Перенаселеність – одна з головних проблем південноафриканського Йоганнесбурга, тому місцевим університетам доводиться ламати голову над тим, де розмістити своїх студентів. Відмінне рішення пару років тому придумала міська влада, віддавши на відкуп студентам… колишній елеватор. Розташований поблизу від центру міста, він не викликав багато довіри до того моменту, поки будівлю не було перероблено у безпечну і комфортну для життя. Житлову площу розширили за допомогою вантажних контейнерів (привіт, Гавре!) і завдяки цьому тут вдалося розмістити чотири сотні студенів. Сьогодні об’єкт, названий Mill Junction – головна пам’ятка університетського району.

Теплий колір у північних пейзажах
Естонці можуть похвалитися найцікавішим студентським містечком з-поміж усіх країн колишнього СРСР, оскільки вся територія їхнього Професійного навчального центру, розташованого прямо на кордоні з Латвією, не може не викликати захоплення. На тлі загалом скромного сусіднього містечка Валги сам науковий центр особливо виділяється своїм «бджолиним дизайном» і яскравим кольором. Окрім чисто естетичної функції, форма бджолиних стільників обрана невипадково: продумані вікна дають змогу ефективно освітлювати аудиторії і кімнати гуртожитку природним світлом, що дуже важливо для північної країни. І студенти, і викладачі пишаються своїм навчальним містечком, оскільки воно заряджає позитивом і енергією на продуктивну діяльність.
Read More

Номер для королей


18

Вот уж в чем ближневосточные короли и шейхи себе не отказывают, так это в роскоши и золоте. Если дворец, то на 20 спален, если гараж, то на 50 автомобилей, если номер в отеле, то на 700 квадратных метров. И обязательно все должно быть в золоте: ходишь по золоту, спишь на золоте, принимаешь душ в золоте и из золота.

 джерело http://loveopium.ru/

С другой стороны, заметил одну особенность этого желтого металла: когда его вокруг много и ты целый день находишь среди него, золото становится такой обыденностью, что его просто ... перестаешь замечать. Что? Спинка стула, на котором я сижу, покрыта золотом? Хм, я и не заметил! Но подумать только, для украшения интерьеров Burj Al Arab было использовано 1965 квадратных метров 24-каратного золотого листа!!! Просто безумие!
Конечно, даже в самом шикарном и дорогом отеле на всем Ближнем Востоке, который даже в обычных номерах все в золоте, у шейхов должны быть свои апартаменты. Конечно же, под них выделен целый этаж. Конечно же, площадь номер просто гигантская. Конечно же, королевский номер — это дворец в миниатюре!
24 фото
Номер для королей
Фотографии и текст Сергея АнашкевичаЕсли вы соберетесь остановиться в этом отеле, королевский номер вам совершенно не нужен. Ну серьезно, зачем вам платить 25 тысяч долларов за 2 этажа, 700 квадратов и две гигантские спальни, если самый обычный и «дешевый» стандарт здесь же ... ничем не хуже королевского номера. Я вполне серьезно!
Я впервые встречаю отель, в котором стандарты настолько близки по уровню к самому дорогому номеру. Так что, королевский в Burj — это скорее статус...
1. Вход в номер — точно как вход в дворец. Под ногами самый дорогой мрамор, все вокруг, естественно, из золота, стены драпированы тканями ручной работы, повсюду лепнина и зеркала...
01

2. Номер имеет площадь более 700 квадратных метров и расположен на двух этажах. Нижний этаж — диванные комнаты, столовая, кабинет и меджлисы (комнаты для деловых встречу), верхний этаж — спальня для НЕГО и НЕЕ, а также две огромные ванные комнаты. Тоже для НЕГО и НЕЕ.
02
3. Гостиная. Как холл в небольшой 5-зведочной гостинице. Вся мебель ручной работы и, говорят, ее эскизы утверждал сам шейх эмирата. Из Китая, само собой, здесь нет ничего кроме туристов, но и те сюда не добираются.
03
4. Золотой телевизор. Хотел сказать, что вижу впервые, но... У меня в номере стоял такой же. В стандартном!
04
5. Нужно говорить, что ковры, гобелены, тканевый потолок и подушки ручной работы? Думаю, это понятно и так. На всех столах живые розы, а в воздухе витает едва уловимый цветочный аромат.
05
6. Столовая с огромными тяжелыми стульями. Я понял это, попытавшись отодвинуть один, чтобы сделать кадр чуть интереснее. Церемония приема пищи здесь явно проходит с участием огромного количества обслуживающего персонала. Кстати, готовят для королевского номера на отдельной кухне в ресторане внизу отеля. Готовы блюда доставляются на специальном лифте, который обслуживает только королевский номер.
06
7. Венецианское стекло.
Венецианское стекло
8.
08
9. Кабинет все в тех же золотых тонах и только iMac привычного алюминиевого цвета. Интересно, что Айфоны выпускают золотыми, а аймаки для шейхов — всё ещё нет)
09
10. Очень крутой старинный глобус. Оправа, само собой, позолоченная.
10
11. Спальня для НЕГО. Здесь у меня произошел небольшой взрыв мозга. Дело в том, что королевское ложе имеет электропривод и может крутиться, располагаясь, как заблагорассудится господину. Интересно, ЗАЧЕМ? Попробуете догадаться? Ответ вас удивит, я укажу его в подписи к фото с ЕЕ кроватью)
11
12. Положение королевского ложе «по умолчанию».
12

13. Но самая крутая в этом номере — ванная комната! Выглядит очень круто и из груди невольно вырывается восклицание «ВАУ!». Вот что-что, а ванная в королевском номере намного круче, чем в стандартном...
13
14. Вся сантехника, естественно, из золота.
14
15. Мрамор для отделки ванной подбирали очень долго и тщательно.
15
16. Унитаз, кстати, не из золота. Но и не самый обычный.
16
17. А это женская половина. Будь в номере в этот момент супруга шейха, огреб бы я по полной программе за вторжение в святая святых. Ну а пока нет никого, можно и на диванах посидеть, и в спальню заглянуть...
17
18. В спальне у НЕЕ намного проще, чем у НЕГО. Правда, мне здесь даже больше нравится. Все спокойнее, что ли... И кровать не крутится. И правда, зачем ей?) А знаете, зачем ему? Чтобы если забыл закрыть шторы и утром солнце сильно ярко освещает комнату, повернуть кровать нужным боком, чтобы свет не раздражал) Ну а что, у богатых свои причуды.
18
19. Ванная комната у НЕЕ тоже выглядит проще, чем у НЕГО. И здесь мне тоже нравится больше.
19
20. Туалетный столик и более сдержанный, чем в мужской половине умывальник.
20
21.
21
22. Ну и, конечно же, золотая душевая. Стены, пол и потолок выложены золотой мозаикой разных цветов и оттенков. Выглядит очень круто и очень богато...
22
23. Вода льется из золото, само собой.
23
24. Даже слив золотой.
24
Read More

Замість Рима та Афін: наймолодші міста планети

Старовинні міста з їхніми пам’ятками архітектури, традиціями й атмосферою – це, безумовно, знахідка для туриста, оскільки саме в них можна багато дізнатися про ту чи іншу країну і її жителів, краще зрозуміти їх. Утім, серед мандрівників можна виділити й іншу групу за інтересами – любителів урбанізму і сучасного містобудування. Спеціально для них – наш сьогоднішній матеріал, присвячений наймолодшим містам планети, хоча і шанувальники старовини неодмінно знайдуть у них щось цікаве для себе. 
 
Перш ніж почати розповідь, слід зробити застереження: ми спеціально не включали в нашу добірку недобудовані міста майбутнього чи так звані «корпоративні міста», більшу частину яких прямо зараз зводять на Близькому Сході чи в Азії, оскільки на даний момент там практично ніхто не живе. Також ми не розглядали такі випадки, коли нове місто було утворено шляхом злиття інших, чи коли селище чи село набувало статусу міста, оскільки подібні явища відбуваються у світі щодня. У нашому фокусі тільки ті молоді з точки зору заснування населені пункти, де справді живуть і працюють люди, і перелічити їх можна по пальцях однієї руки.
Столичні звичаї
М’янма – країна дивовижних традицій, з-поміж яких особливо вирізняється звичка переносити власні столиці. Останній на цей час подібний логістичний переїзд стався 2005 року, коли 11 листопада на 1100 військових вантажівках одинадцятьма батальйонами було перевезено майно 11 міністерств у нове місто, що отримало назву Найп’їдо. Після цієї офіційної частини, пов’язаної з астрологією, столиця почала масово заселятися жителями країни. Одне з міст Азії, що стрімко зростає, Найп’їдо вражає своєю архітектурою – як сучасними хмарочосами і торговими центрами, так і зробленими «під старовину» храмами і пагодами. Деякі урбаністи називають нову столицю М’янми не інакше як «вітриною», оскільки тут все виблискує і світиться від новизни. Проте за трохи більш ніж десять років свого існування місто розрослося до практично мільйонного мегаполіса, що, звичайно, феноменально, і в деяких місцях вже трохи «обтерлося», що природно. Хоча хто знає, можливо, місцева влада вже позирає на інші території своєї країни, плануючи новий переїзд.  

«Спальник» для Тель-Авіва і Єрусалима
В Ізраїлі є одразу кілька міст із назвою Модіін. Нас цікавить те, чия повна назва – Модіін-Маккабім-Реу, оскільки його будували зовсім недавно як планове, розраховане на 250 тисяч жителів, котрі їздять на роботу або в Тель-Авів, або в Єрусалим. Розташований між двома головними ізраїльськими містами Модіін - чудовий приклад міста – спального району. Завдяки найважливішим магістралям, близькості аеропорту імені Бен Гуріона і приємній природі тут не так відчувається тель-авівська вологість і починаються єрусалимські гори. Цей населений пункт дуже цінують самі ізраїльтяни. З 1993-го, року свого заснування, Модіін постійно розростається, збільшується і його населення. Сьогодні тут проживають близько 80 тисяч людей, і це число росте буквально з кожним днем. Ідеальна інфраструктура, вулиці і бульвари, що прямують в долини, ліси, пагорби і навіть сталактитові печери в заповідниках – усе це робить його неймовірно привабливим. Туристам варто особливо придивитися до кількох пам’яток – парку мініатюр «Міні-Ізраїль» і старовинного монастиря Латрун.

Перше «живе» місто майбутнього
На самому початку статті ми казали, що не будемо розглядати міста майбутнього, які будують у даний момент, але не розповісти про вже готове – південнокорейське «розумне» місто майбутнього Сонгдо – просто неможливо, адже воно вже заселене жителями і функціонує. Будівництво, розпочате 1994 року, частково продовжується і сьогодні, але переважну більшість об’єктів вже здали в експлуатацію. Прямо зараз в цьому футуристичному населеному пункті, де сміливо можна знімати науково-фантастичні фільми, проживають близько 50 тисяч людей, а ще приблизно стільки ж приїжджають сюди щодня працювати. Місцева інфраструктура заснована на застосуванні високих технологій і, либонь, заслуговує не однієї статті чи навіть книги. Взяти бодай найбільш вражаючі сторони тутешнього життя: кожен містянин має унікальну смарт-карту, котра є його особистим ключем до метро, парковки, кінотеатрів, прокату велосипедів і таке інше. Кажете, парковки – це велика проблема міст? Як би не так, – подумали в Сонгдо і розмістили 95% паркувальних місць під землею, зробивши вулиці вільними для пересування. Фантастика, але тут навіть сміття у квартирах, завдяки унікальній системі утилізації, саме всотується і сортується. Південна Корея перетворює цю місцину у максимально комфортабельну з усіх боків: для міста розроблюють окреме законодавство, що дає йому статус вільної економічної зони із власною системою оподаткування. Тому незабаром його населення виросте ще як мінімум вдесятеро: слідом за айтішниками і науковцями сюди підтягнуться і бізнесмени з усього світу.

Відлуння Чорнобиля
Славутич, розташований всього в п’ятдесяти кілометрах від сумно відомої Чорнобильської АЕС – наймолодше місто України. Його звели і заселили всього за пару років – з 1986-го по 1988-й, рекордно швидко навіть для знаменитих радянських планових будівель. Сьогодні там мешкають близько 25 тисяч людей, і практично кожна сім’я так чи інакше пов’язана із зоною відчуження. Славутич збудували не тільки для переселенців, але й для вчених і співробітників станції, котрі й дотепер змушені їздити туди на роботу, щоб контролювати процеси, що там відбуваються. Незважаючи на жорсткі часові рамки будівництва, місто об’єктивно вийшло дуже комфортабельним. Згідно з різноманітними рейтингами, навіть незважаючи на близькість зони відчуження, самі українці час від часу називають Славутич найбільш сучасним містом своєї країни й одним із найкращих для життя. Детально сплановане видатним архітектором Леонідом Вавакіним, воно і сьогодні викликає захоплення своїми продуманими районами, розв’язками, архітектурою. Більше того, навіть у туристичному плані воно дуже цікаве не лише як «об’єкт поруч із Чорнобилем», а скоріше як вдалий приклад пізнього радянського урбанізму. Оскільки зведення Славутича можна сміливо назвати «будовою народів», кожна його частина примітна по-своєму, оскільки тут можна знайти і вільнюський квартал, і бакинський, і київський, названі за місцем організації будівельних бригад. У наші дні Славутич уже особливо не забудовують, утім, як місцеві, так і закордонні активісти і дизайнери продовжують його покращувати, створюючи громадські простори, влаштовуючи фестивалі і облагороджуючи.

Британська глибинка по-новому
192-тисячне англійське місто Мілтон-Кінс візуально дуже помітно вирізняється з-поміж інших британських населених пунктів. Усе тому, що його збудували в 1970-х роках, застосовуючи тільки сучасні технології і відійшовши від місцевих традицій містобудування. Тут не знайти історичного центру, столітніх особняків і легендарних вікторіанських готелів, пабів і ресторанів. Зате місцеві жителі насолоджуються ідеально спланованими дорогами, розв’язками, велосипедними доріжками і торговими центрами, один з яких – мало не найдовший в Європі – розтягнувся на три милі. Своєю появою Мілтон-Кінс завдячує керівництву країни, оскільки в 1960-х роках було ухвалено рішення збудувати на південному сході країни одразу кілька нових міст, щоб якось розвантажити великі міста – Лондон, Ліверпуль, Манчестер та їхні передмістя. Серед усіх населених пунктів, збудованих тоді, саме Мілтон-Кінс найцікавіший. До столиці королівства всього година їзди, як і до Оксфорда, Кембриджа і Бірмінгема. Також на увагу приїжджих заслуговують гірськолижний центр Xscape, пейзажний парки при садибі Стоу, зоопарк і, звичайно ж, криптографічний центр, де в роки Другої світової війни працював і розшифровував нацистські телеграми знаменитий Алан Тьюрінг. 
Read More

Вище за всіх! Оглядові майданчики світу

Природа подарувала світові чимало вершин, котрі щохвилини дарують відвідувачам безкрає почуття свободи. Міста зводять хмарочоси, хизуючись одне перед одним і, не вдовольнивши амбіції, будують оглядові майданчики на рівні висоти пташиного польоту. Пурхаючи від континенту до континенту, затамувавши подих, милуємося оглядами нашої планети.
Oriental Pearl Radio & TV Tower, Шанхай

 
Телевізійна вежа «Східна перлина» спробувала приховатися в районі Пудун. Але чи то через висоту в 461 метр, чи то через примітну архітектуру вона приваблює всіх туристів і жителів. До гігантських намистин, з яких складається вежа, можна дістатися водним шляхом, громадським транспортом чи тунелем, котрий з’єднує різні частини міста і пролягає на дні річки Хуанпу. На першому поверсі вежі розташувався музей історії Шанхая – перформанс Шовкового шляху, бронзові леви, що охороняють Гонкогсько-Шанхайський банк, фотографії та інтер’єри. Понад сто художників протягом п’яти років трудилися, щоб поділитися китайськими скарбами. Далі і нагору по будівлі йдуть магазини, чайні, готелі і сувенірні крамнички. Усього за сорок секунд швидкісним ліфтом можна полинути вгору і досягнути оглядової платформи. «Східна перлина» як героїня засвітилася в «Трансформерах» і «Фантастичній четвірці». Заплатите 23 долари – і ви в епіцентрі китайських подій.

Petronas Towers, Малайзия
Малайзія не відстає – найвищі вежі-близнюки у столиці Куала-Лумпурі. У даному випадку ініціатива не карається, вона лиш знаходить вдячність від численних туристів щодо ідеї проекту, яка належить прем’єр-міністру. Висота 450 метрів, інвестиції з боку нафтової компанії Petroliam Nasional Berhad. Вежі симетричні, і в кожній 88 поверхів. Що ж до ліфтів – вони двоповерхові: один зупиняється на парному поверсі, другий відповідно на непарному. Ідеальний час для відвідин близнюків відсутній – ясний день подарує красиву панораму, вечір дасть змогу побачити малайзійський захід сонця. Квиток вартістю двадцять три долари забезпечить доступ до Sky Bridge (прозорого мосту , що з’єднує вежі) і підйом на оглядовий майданчик.

Skywalk, Гранд-Каньон
До «Марсіанських хронік» рукою сягнути, а, якщо точніше, – можна вирушити на північний захід штату Аризона. У сорокових-п’ятдесятих роках авіакомпанії навмисне планували маршрути так, щоб була можливість побачити всю велич Великого Каньйону. 2007 рік надав шанс зробити крок далі провалля, ступивши на оглядовий майданчик «Небесна стежка». Тридцять один мільйон доларів, п’ятсот тонн сталі і двадцять дев’ять тонн скла знадобилося для будівництва підковоподібного мосту. Плем’я Хуалапаї дозволило туристичній фірмі втілити ідею приваблювати туристів можливістю споглядати річку Колорадо, що протікає тут. На висоті 1450 метрів можна ширяти, можна відвідати музей і кінотеатр, при цьому не забуваючи про капці – щоб не подряпати скляну підлогу. Квиток обійдеться в дев’яносто доларів, включаючи «космічну» їжу.

Aiguille du Midi, Франция
У долині Шамоті на висоті 3842 метри крізь хмари визирає скляний майдан на вершині Егюій-дю-Міді – «Полуденний пік». Канатна дорога вирушає з гірськолижного курорту Шамоні. Ідея її створення спала на думку швейцарським інженерам ще 1905 року і полягала в з’єднанні гірської точки Франції із селом Ле Перелин. До втілення задуму повернулися лише 1952 року і витратили три роки на реалізацію. Мандрівка складається з відвідин двох секцій: перший привал на висоті 2354 метри – План-де’Егюій. Тут старт для сходження на Монблан й екстремальних видів спорту: скелелазіння, катання на лижах, парапланеризм. Та рухаємося вище і вище до терас Егюій-дю-Міді. Підйом зобов’язує – ресторан «3842» з меню «високої кухні»! Верхня станція, немов маленьке містечко для відлюдників: дві платформи канатної дороги, крамнички із сувенірами і, звичайно ж, краєвиди безкраїх просторів швейцарських, французьких та італійських Альп!

The Shard London Bridge, Англія
Думки і руки італійського архітектора Ренцо Піано залишили слід у Лондоні у вигляді висотки Осколок («Shard»). Надихали художника залізничні лінії, шпилі англійських церков і як підсумок – кришталево-блискучий хмарочос височіє над усім містом на південному березі Темзи. Немов обломок сніжинки заввишки майже 310 метрів вмістив у собі офісні приміщення, апартаменти, готельні номери і ресторани. Під хмарами можна вдивлятися у Букінгемський палац, собор святого Петра і центральний Тауер з дев’ятої ранку до десятої вечора.

Sands Sky Park, Сингапур
Очі бачать, а думки фантазують про переможця на відрізку треку Формули-1, фотосинтез футуристичного саду, про мандри кораблів, які відпочивають у поррту. Де відкривається така дивовижна панорама? У Сінгапурі – 55-й поверх готелю Marina Bay Sands. Постояльці готелю можуть влаштувати «оглядини» місту, ніжачись у басейні. Решта ж вдовольняється не менш чудовим майданчиком на даху.

Ейфелева вежа, Париж
А найбільш впізнавана і знаменита вежа могла бути дещо іншої форми. На загальнофранцузькому конкурсі архітектурних проектів було 107 конкурсантів, з-поміж яких, приміром, величезна гільйотина, що несла функцію нагадування про події Французької революції 1789 року. Утім, вибір зробили на користь відомого всім втіленого проекту. Близько двох із гаком років пішло на будівництво, і 1889 року на Марсовому полі засяяли перші вогні. Конструкції приділили особливу увагу, та й освітлення не обійшли стороною – 125 лампочок мерехтять і спалахують різними зображеннями: польотом комети, знаками зодіаку. Найнижчий поверх – ознайомлювальний – брошури і сувеніри чекають на вас, а для любителів посткроссингу (обміну листівок з незнайомцями у всьому світі) тут працює поштове відділення. Піднімаючись, можна зробити перерву з келихом вина в ресторані Tour Eiffel, що на першому поверсі на висоті п’ятдесят сім метрів. Центр Cineiffel разом із талісманом вежі Гусом знайомлять із історією її виникнення. Зголоднівши, заберіться на другий поверх (115 метрів) – перекусіть устрицями в ресторані «Жуль Верн» і помилуйтеся панорамою. Під іскристі бульбашки шампанського можна завершити підйом на 276 метрів і записати у пам’яті враження на третьому поверсі.
Read More