Травневий збір в словацьких татрах був останнім етапом нашої підготовки до забігу на 1000 км по Camino del Norte… За чотири дні ми набігали 135 км, поєднуючи біг з невеликими сходженнями, так як наші маршрути пролягали повз засніжені гірські перевали…
Наш «базовий табір» розташовувався в поселенні Татранська Ломниця, до якого ми дістались на електричці з міста Попрад… А до Попрада, з Ужгорода дуже зручно та недорого курсує перевізник Leo Express… Квиток включає в себе комбінований проїзд — автобусом до Кошіце та електричкою до Попрада.
Ми зупинились на три ночівлі в бюджетному котеджі Biela Stopa, з якого відкривалась гарна панорама гір, одною з яких була друга по висоті карпатська вершина — Ломницький Штит…
Поселившись, ми вибігли на перше тренування в Татрах… Сніг починався з 1500 м., а після 2000 ми вже провалювались майже по пояс…
Ось так носять провізію до хати на висоті 2015 м… Майже як непальці…
Підйом місцями переходив у стадію альпінізму…
Цього дня ми подолали лише 25км., зате забрались на перевал висотою 2350 м, під горою «Siroka vezha»… Ноги декілька разів застрягали у глибині снігу, тому приходилось навіть відкопуватись… Сонце змінювалось дощем, потім снігом з градом…
Майже весь другий день була мряка та вершини гір були затягнуті хмарами… За день ми набігали 34 кілометри гірськими стежками, на одній з яких навіть побачили ведмедя…
На третій день вже розвиднілось, та ми пробігли стежками вздовж основної дороги від Татранської Ломниці до Попрадського Плеса, вийшовши на славнозвісний маршрут «Татранська магістраль»…
На третій день вже розвиднілось, та ми пробігли стежками вздовж основної дороги від Татранської Ломниці до Попрадського Плеса, вийшовши на славнозвісний маршрут «Татранська магістраль»…
Зігрітись та перекусити ми зупинились у вітальні гламурного готелю «Sliezsky dom»…
Лисиця вже адаптувалась до туристів та звикла що її постійно підгодовують… Наче кішка чекає на свою винагороду…
Діставшись до «Скальнате плесо» ми збігли в Татранську Ломницю, подолавши маршрут довжиною 52 км…
На четвертий день ми мали виїздити додому, тому спланували невеликий забіг протяжністю 24 км, основною локацією якого була дуже мальовнича місцина — «хата при Зеленом плесі». Середина травня, а ми наче знову опинились в зимі…
Аж не віриться, наскільки різноманітні Карпати… То хребти — полонини, то наче гімалайські піки… Справді, одне з найгарніших місць в Татрах :
В будь який високогірний будиночок можна зайти зігрітись, відпочити та перекусити своєю їжею… Або ж скористатись їхніми сервісами… До прикладу на «Зеленому плесі», для тих хто приходить зі своєю їжею виділена велика вітальня… Та якщо ви хочете щось замовити, ви проходите до основної зали ресторану…
Панорами місця справді вражають :
Закінчився останній день тренувального збору в Татрах… Погода за чотири дні привнесла багато сюрпризів… То накрапав дощ, то град зі снігом, то вітер починав нарощувати свою потужність… Хмари над вершинами тільки на мить привідкривали сувору красу гір. Бігати новими для нас місцями було по справжньому круто та захоплююче. Краєвиди надихали та надавали ще більше енергії…
