Category Турція

Туреччина. Каш

   Місто Каш ми пробігали під час подолання Лікійської стежки... В ньому нас чекала Діанка, яка з Анталії переїхала сюди на автобусі... Дуже гарне містечко на узбережжі та не схоже на інші... Житлові будинки тут розташовані на горі, а в низинах знаходиться центральна частина  міста та порт...
  З Діанкою ми зустрілись на пляжі неподалік міста... 

   Ввечері ми прогулялись центром та разом скуштували смачний турецький йогурт на валунах неподалік від порту...
   На ночівлю ми зупинились по каучсерфінгу у дуже харизматичної дівчини - медсестри Зекі... Вона жила в будинку розташованому майже на найвищій точці гори. Ще по такому крутому схилу, розміщеному в місті, нам не доводились підійматись... А асфальтна дорога вела вздовж житлового масива...  Видно ожеледиць в місті не буває...
  Наступного дня я з Дімою продовжили пробіг далі по Лікійській тропі, а Діанка на повну засмакувала місто Каш...
   Невеликий порт...


 

 Гранатові дерева...
 Пальми з бананами...
  Цвітіння бананів...
  В місті присутні також памятки античності... Каш був одним з головних міст античної держави...

   Вулички  міста потопають в зелені... 








  Вулички вкриті  магазинчиками та ресторанами орієнтованими на європейських туристів... Продавці та офіціанти французькою та німецькою мовами запрошують до своїх закладів, даючи зрозуміти які національності їх основний контингент... 

  Маленькі деталі на які часом не звертаєш увагу, але які роблять свій внесок в сприйняття міста... 








   Двері деяких місцевих садиб... 
  В 15 кілометрах від міста Каш, розташований один з найгарніших пляжів -  Капуташ... До якого треба спуститись з автомагістралі...




  З пляжу, Діанка поїхала автобусом в Фетхіє, де наші кораблі мали знову зустрітись, та продовжити плавання разом... 
Read More

Туреччина. Анталія

  В Анталію ми прилетіли зі Стамбулу... Саме це місто було відправною точкою нашої пробіжки по Лікійській стежці. Провівши один день в місті, я з Дімою вирушив автостопом в селище Гісачандир, з якого планували розпочати маршрут, а Діанка залишилась на декілька днів у наших друзів з каучсерфінгу, сімейної пари Гайє та Деніса... 
   Дорогою до наших друзів ми пройшлись центральною частиною міста...

   В старовинну частину ми буквально ввійшли через ворота побудовані ще за часів римської імперії...  
  На вулиці Діму вмовили почистити кросівки, точніше намастити якимось кремом щоб відштовхували вологу... "Чоботар" зробив все по турецькій звичці - спочатку вмовити, виконати, а потім казати ціну та просити гроші. Ми розраховувались булочками, які залишились ще зі Стамбулу... До того ж, весь крем яким чоботар намастив кросівки, проник крізь тканину та змазав ще й Дімині ноги :)
  Вузенькі вулички, квіти та сонячна погода останніх днів вересня...



  Так званий зрізаний мінарет, який колись добудували до християнської церкви...




 
  Часовня, яка була побудована на кошти німецького імператора, як подарунок турецькому султану... 

  Ми не оминули нагоди зайти в одну з мечетей...

   В Анталії можна просто гуляти вздовж узбережжя та милуватись краєвидами...
 

 В межах міста розташований дуже мальовничий - нижній Дюденський водоспад...
  Кількість кішок на вулицях Анталії вражає... Тут їх дуже люблять... Постійно підгодовують та вибудували для них цілий комплекс будиночків... 


 Фінікова пальми вкрита плодами...
    Порт Анталії...





  Довжелезний гальковий пляж на якому Діанка любила проводити час...

  Зазвичай, через постійну димку, гір майже невидно, та на зламі погоди гори відкриваються у всій красі...




Read More

Туреччина. Мармарис

 В Мармарисі ми провели три дні разом з нашим другом Халілем... Він запросив нас на свою яхту "Hypnose"... Вранці ми вибігали на пробіжку набережною, яку поєднували з невеликими запливами в морі, вдень гуляли містом та одного разу виїхали на яхті в море, а вечори ми душевно проводили під аккомпанемент укулеле...
 Халіль зустрів нас на автобусній станції Мармариса та ми поїхали в порт, де була припаркована його яхта...
   На яхті було все необхідне та в той же час розкішно... Вітальня, ергономічна кухня, три спальні,в кожній туалет з душевою, невелике господарське приміщення з пральною машиною та сушкою... Все в одному стилі та нічого зайвого... До електрики яхта підключалась відповідним подовжувачем... Спеціальні розетки були розміщені на причалі біля кожного паркувального місця...  

  Ввечері ми відвідали рибний ресторан, в якому наш друг хотів щоб ми спробували всі найкращі блюда... Хоча так було всюди куди б ми не заходили... Халіль на протязі чотирьох днів організовував для нас цілі гастрономічні тури... Блюда з морепродуктів, баклажанів, ніжні десерти, пахлава, йогурти, айран...        
  Крутий контраст подорожі... Після ночівлі в "диких" умовах Лікійської тропи опинитись на яхті... Що краще?... Важко порівнювати та й немає змісту, як і будь які порівняння... Мені сподобався саме цей контраст, який надав  відчуття  повноти чуттєвого життя...  
  На другий день ми відшвартувались від берега та відправились в плавання... Дуже цікаво було спостерігати як  на моторному човні нас відбуксирували з нашого парковочного місця, хоча здавалось що простору для розвороту було надто мало, так як яхта була найдовшою серед усіх... 



  Покидаючи порт ми відправились до найближчого острову...
   Найгарніший Мармарис саме з моря...








  Не виїжджаючи з бухти, ми кинули якір біля найближчого острову з бірюзовою водою... 


   Крутим доповненням яхти, був причеплений до корми водний мотоцикл, на якому ми по розсікали води Середземного моря... 



   Цілий день ми провели в морі... Після чого знялись з якоря та попрямували назад в порт...


   Наступний день ми виділили під прогулянку цим дуже гарним курортним містечком...





 Забравшись на невеликий пагорб, з тераси найвищого кафе міста відкрилась панорама Мармариса...


  Ввечері Халіль відвіз нас на так званий "небесний острів" - півострів "Nimara"... Тут в давнину знаходилось античне містечко Nimara... У найвищій точці острова знаходиться печера, в якій проводили поклоніння богам древні жителі півострову... Розкопки свідчать про присутність людей в печері понад 15 000 років тому...  Ми пішки піднялись до печери та  уявно доторкнулись до давнини...   
   На третій день ми прощались з Мармарисом та виїжджали до Ізміра, з якого мали на наступний день вилітати додому... 


   Діставшись Ізміра ми трохи відпочили, та під вечір вийшли на прогулянку вздовж затоки... Тут ми вперше скуштували мідії з рисом, які подавались в мушлях... Відкривши мушлю та трохи вичавивши сік лимону на суміш рису з мідією, однією половинкою мушлі наче ложкою зачерпуєте смачний вміст, який дуже зручно лежить на іншій половинці мушлі... Уявити буває значно смачніше ніж побачити на фото... А на фото приємні вечірні пейзажі з набережної...    



  Як завжди найкраща вечеря, тільки в найкращій компанії... Халіль нам подарував дуже теплу атмосферу, наповнивши наш простір своєю енергією... 
Read More

Туреччина. Стамбул

  Знайомство з Туреччиною розпочалось з її неофіційної столиці... За допомогою каучсерфінгу ми на три ночі зупинились в европейській частині міста, в найрелігіознішому його районі - Ейюп. За три дні ми відвідали чотири мечеті, покуштували солодощів на египетському ринку, поплавали на кораблику по Босфору, спробували славетну рибу в булці з плаваючих корабликів, побували на площі Таксим, а також в хорошій атмосфері попили турецький чайок на азійській частині міста...
 Оскільки наша домівка знаходилась в районі Ейюп, тому знайомство з мусульманським духом Турречини у нас розпочалось з головної мечеті саме цього району...
   Перед входом в мечеть, правильні мусульмани омивають ноги, руки,обличчя, бороди...
  Всередині дуже спокійно... Відчуття умиротворення присутнє особливо в таких віддалених від туристичних місць мечетей...   
 Мусульмани дуже доброзичливі та щирі люди... На виході з мечеті мусульманка разом з хлопчиком роздавала симіти - традиційні булочки вкриті кунжутом...  
 Саме в неспішному темпі найкраще спостерігати за ще одною грою суспільства...
 Колоритними вуличками ми продовжили просування до центральної частини міста, яка від нашого дому знаходилась в 7-ми кілометрах...


  Наступною ми відвідали мечеть Сулеймані... 


  По суті, всі мечеті дуже схожі одна на одну, відрізняється тільки атмосфера, яку створюють саме люди...

  Тут же знаходяться гробниці правителів...

  Від мечеті Сулеймані відкривається дуже гарний вид на Босфор та на інші частини величезного міста...  
   Діставшись єгипетського ринку ми не оминули нагоди пройтись вздовж рядів з солодощами та трошки покуштувати східних смаколиків... Деякі з продавців, бачачи що в мене позаду в наплічнику укулеле, просили щось заграти... Так, одного разу я влаштував невеликий виступ для місцевої публіки... 




  Під вечір ми дістались центральної частини міста...



  Щоб зробити гарні знімки найпопулярніших мечетей Стамбулу - Софії та Блакитної мечеті, ми піднялись на руфтоп  ресторану "Seven Hills"...

  Всередину Ая-Софії ми не заходили, а от Блакитну мечеть відвідали...

  Ну що ж, все так само гарно, схоже, та дуже багато людей... Більше туристичне місце ніж духовне... 

   За день ми відвідали три мечеті, єгипетський ринок, на якому підкріпились солодощами,  та неспішно повертались додому, де нас чекав дуже крутий хост - Халдун... 

  Нічний Стамбул...
  Наступного дня ми відвідали головну мечеть району Фатіх...



   Все по накатаній... Прийшли, омились, зайшли всередину...
  В цій мечеті нас найбільше вразив килим, яким була вкрита підлога... На якому було просто надзвичайно приємно сидіти...  В кожній мечеті ми  просто засиджувались на деякий час...   

  Після відвідин мечеті Фатіх, ми на метро поїхали на інший бік проливу до площі Таксим...
  Пройшовши від площі Таксим, широкою головною вулицею, повз безліч магазинів та ресторанів, ми дістались головної памятки району - башти Галата : 
  Повертаючись мостом до європейської частини, ми зайшли на пристань Еміньоню, скуштувати приготовлену на плавучих корабликах смажену рибу в булці з овочами...

  В булку кладуть половинку просмаженого філе скумбрії разом з овочами, а турецькою це "блюдо" називають - Balik Ekmek :
  Цього дня ми повертались додому трохи раніше...
  Останній день в Стамбулі ми провели так само неспішно як і попередні... В нас мав бути нічний виліт в Анталію, тому з "турецького дому" ми вийшли після обіду... Головним планом цього дня, було покататись на кораблику вздовж Босфорського проливу. Діставшись до пристані в районі Еміньоню, ми купили квитки на тур по Босфору...
  


 










   Повернувшись на пристань з прогулянки проливом, ми пересіли на кораблик який був вже не туристичним,  а використовувався як публічний транспорт... Ми покидали європейську частину в напрямку азійської...   
  Азійська частина більш тусовочна, тут багато пабів та незвична як для мусульманської країни алкогольна складова... Ми сповна відчули гостинність турків... В одному з кафе нас пригостили чаєм та нагодували булочками, хоча ми просто хотіли скористатись Wi-Fi... 


  Ось така проста замальовка відвідин Стамбулу... У кожного вона своя...  Чим більше ти відкритий та простіший, тим відкритіше та простіше буде ставлення до тебе... Так воно виходить, що випити чаю та скуштувати випічку в простій та теплій атмосфері, запам'ятовується  найбільше... Можна купити смачну їжу та гарний інтер'єр, а от атмосферу  в якій ми живемо не купиш, вона залежить тільки від нас...      

Read More