Category Азия

Зоо-Азія. Частина ІІ

У теплі весняні розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна, а якщо більш конкретно – дерева, птахи, квіти, звірі, водойми та пагорби … У зоопарк!
Сьогодні ми розповімо про найцікавіші зоопарки Азії, які не потрапили до першої частини, але є не менш захоплюючими.
Історія виникнення Ташкентського зоопарку, що в Узбекистані. Ще до Жовтневої революції 1917 року такий собі генерал-губернатор Туркестану мав дачу з невеликим звіринцем, де 1924 року й було засновано зоопарк. До кінця 1940-х експозиція вже налічувала понад 200 видів тварин та птахів, і тому 1990 року розпочали будівництво нового парку з вольєрами та ботанічним садом. Тут можна познайомитися з агамою, антилопою адакс та джейраном.
Також заклад спеціалізується на розведенні хижих птахів: чудові результати розмноження сипа білоголового, кондора та чорного грифа. Звіринець брав безпосередню участь в організації мережі зоопарків Середньої Азії та Казахстану: в Ашгабаті, Термезі, Душанбе та Алмати.

Фото lookw.ru
Алматинський зоопарк – найстаріший у Казахстані. Відкритий ще 1937 року, він і досі радує відвідувачів, приносить купу приємних вражень. Господарі тварин, а вірніше їхні старші друзі, дуже творчо підходять до своєї роботи. Можливо, вам буде цікаво, що у мавп тут є свій телевізор. Вони залюбки дивляться серіали і мультфільми, полюбляють музичні передачі, здебільшого класику та шансон. А ось рок-музика спричиняє деяке хвилювання. Колекція алматинського зоопарку налічує понад 5000 екземплярів, тому керівництво часто звертається за допомогою до любителів тварин. Вони можуть просто принести харчі для мешканців зоопарку чи організуватися й назбирати 3,5 тонни жолудів, щоб урізноманітнити їхній раціон, чи просто придумати прізвисько для новонародженого жирафа.

Фото photo.kg
Якщо ви колись потрапите до столиці Таджикистану – Душанбе, то вам, напевно, розкажуть про тамтешній зоопарк. Хоча він відкрився лише 1961 року і займав площу всього 1,5 гектара, на початку 2004-го його територія вже зросла до 6,7 гектара. Понад 130 видів тварин зустрічають відвідувачів у своїх вольєрах та клітках. Справа в тому, що їх могло б бути набагато більше, якби в життя країни не втрутилася війна, від якої постраждали не тільки люди. Хижі звірі, копитні, мавпи, птахи, риби, тераріум з більш ніж 18 різновидами змій перебувають в експозиції парку. З початку 2000-х новим спеціалістам вдалося відновити тут життя. Колекція постійно поповнюється, а з кормами допомагають місцеві дехкани.

Фото vladtime.ru
У сусідньому Туркменістані цікаві місця здебільшого зосереджені в столиці – Ашгабаті. Тут є льодовий палац, цирк, парк атракціонів, ляльковий театр, та все ж місцевий зоопарк приваблює туристів найбільше. Застарілий парк звірів вже давно потребував змін. Тому, коли на величезній території виросли нові вольєри і павільйони, виявилося, що це справжній музей живої природи. Зебри, крокодили, жирафи, носороги, буйволи та кенгуру... Різноманіття зачаровує. Широкими алеями понад фонтанами та водоспадами, озираючись на всі боки, гуляють туристи. Тамтешні дітлахи з батьками і вчителями залюбки приїжджають сюди на екскурсії. Для школярів в ашгабатському зоопарку проводять уроки природознавства і зоології. Де ще краще можна дізнатись про багатство фауни рідного краю?

Фото liter.kz
Бішкек – столиця Киргизстану – єдине столичне місто в СНД, де немає свого зоопарку. Та все ж на півночі країни, у місті Караколі, є свій парк тварин. Не надто великий, але все ж він все ж дає можливість жителям Киргизстану ознайомитися з представниками фауни різних частин світу. Тут крім звичайних голубів та індиків є також лані, дикобрази, коні Пржевальського, верблюди та олені, японські макаки. Керівництво зоопарку в Караколі робить усе можливе, щоб тваринам було добре та комфортно. Було укладено договір з Алматинським зоопарком щодо лікування звірів та обміну вихованцями.

Фото 415583624.r.cdnua.net
Тож тварини середньоазійських зоопарків чекають, що,збираючись на побачення з ними, ви повикладаєте з валіз свої вихідні вбрання, а натомість привезете їм щось смачненьке.
Заглавное фото nice-places.com
Read More

Зоо-Азія: крокодили, бегемоти і зелений папуга


Однією з найбільших насолод, окрім одвічного споглядання за вогнем, що горить, стрімкою водою і людиною, яка працює, є спостереження за життям і поведінкою тварин. І на цей момент усі ваші мрії зводяться до елементарного – доторкнутись до когось м’якого і зрозуміти мову, переклад якої не знайти в жодному зі словників. 
 
Якщо ви призабули, коли востаннє відчували зіткнення цих емоцій, чи не погоджуєтесь з тим, що тварини справді їх викликають, тоді запрошуємо вас до зоопарку. А на майбутнє радимо скласти перелік тих місць світу, де побачення людей і тварин видасться найкращим. Почнемо з Азії. Отож Сінгапурський зоопарк. Він посідає найвищі сходинки різноманітних міжнародних зоо-рейтингів. Ще б пак! Лише уявіть, як ви потрапляєте на майже 30-гектарну територію, обійти яку важче, коли прогулянці перешкоджають білки, котрі скачуть поряд, або інші цікаві комашки й гусені на деревах, яких, попри всюдисуще правило «руками не чіпати», так і кортить помацати. Про всяк випадок слід зазначити: якщо когось з відвідувачів вкусить хтось із мешканців звіринцю, то постраждалого неодмінно доправлять до медичного пункту на території.

static.ngs.ru
У зоопарку немає жодних кліток, тварини мешкають у великих відкритих вольєрах, тому й ведуть себе відповідно. Щоб вберегти гостей і господарів територій одне від одного, вольєри відокремлено величезними ровами, покритими густими ковдрами рослин. Саме тому людям здається, що з братами нашими меншими нічого не розділяє. Однак найагресивніших і небезпечних хижаків довелось заховати за скло, що зовсім не позбавляє гостей страху, який виникає під час перебування поряд з їхніми «апартаментами». Зона зоологічного парку неймовірно велика. Відвідувачі самі вибирають спосіб пересування: це може бути піша прогулянка, поїздка на місцевому трамваї, спеціальному мопеді або ж верхи на поні.

selfway.org
У зоологічному парку Сінгапуру живе 2500 тварин, серед яких є і рідкісні. І це не враховуючи 5000 птахів, які мешкають у сусідньому парку «Джуронг».
Подорожуючи серед крилатих, легко забути про час і схаменутись лише ввечері. А от після того, як сонце зовсім заховається, варто відвідати нічне сафарі та вирушити на полювання з хижаками. І не забудьте повернутись у Сінгапурський зоопарк на дев’яту ранку, щоб не втратити ексклюзивну можливість поснідати в оточенні орангутангів. Ці людиноподібні мавпочки залюбки складуть вам компанію під час трапези.
Зануритись у чарівний світ флори та фауни ви можете і в найбільшому зоопарку Індонезії – «Рагунані». Місцевий колоритний рикша чи автобус відвезе вас за 20 км від Джакарти до надзвичайного звіриного царства. «Рагунан», який засновано 1864 року, спочатку був завбільшки з галявину, а нині розкинувся на території понад 140 га. Сьогодні у заповіднику мешкає майже три тисячі тварин, а атмосферу справжніх джунглів створюють рідкісні рослини. Попри трохи застарілу архітектуру вольєрів, там чисто і затишно. Жирафи, орангутанги, слони, комодські варани, сови, літяги – усе це бігає, стрибає, літає та повзає по буйних схилах і між деревами. Тупаї вражають неймовірною шерстю зеленого кольору, летючі лисиці є найкрупнішим видом летючих мишей, і всі вони немов герої дивовижного екзотичного фільму.

jasimajunaidi.files.wordpress.com
Якщо жага до пригод та подорожей випадково занесла вас до Малайзії, то і там є чимало цікавинок для любителів живої природи. Побувайте в столиці країни Куала-Лумпурі, яка інтригує не тільки своєю назвою, а й історією, архітектурою та багатим рослинно-тваринним світом. За 5 км від міста ви легко знайдете всесвітньо відомий зоопарк «Негара». Якщо у свій День народження пощастить потрапити туди, то ви отримаєте неймовірне і безкоштовне задоволення «пірнути в море тварин». Звіринець, який існує вже 45 років, розкинувся на 110 акрах малайзійської землі. Його гордість – майже 460 різновидів ссавців, птахів, рептилій, амфібій та риб, а це понад 5000 тварин. А які там водойми з бегемотами! Вони бешкетують, забризкуючи водою та емоціями змушених відскочити туристів. Деякі з мешканців «Негари» вільно бродять джунглями і саванною без будь-якої огорожі. Відвідувачі насолоджуються такою дивиною, адже не часто у вікно автобуса зазирне допитливий кенгуру.

pandafriends.ru
Любителі тварин ніколи не знехтують можливістю завітати до зоопарку «Чіанг Май», що в Таїланді, а багато хто їде сюди цілеспрямовано. Це один з небагатьох звіринців, де можна побачити панд. А якщо ви справжній відчайдух, то маєте нагоду побути волонтером-прибиральником у їхньому вольєрі, щоправда, за таку можливість маєте заплатити гроші. Та хіба це важливо, якщо взамін дозволять торкнутися чорно-білих ведмедів? У їхніх вольєрах купа різноманітних розваг та іграшок, але панди дуже ліниві, тому не дають туристам більшої насолоди, ніж просто споглядати за процесом прийому їжі.
«Чіанг Май» вельми гармонійний, адже все в ньому декоровано природними матеріалами. Тут варто спостерігати за старими деревами, опускати голову додолу, щоб вивчити карту, викладену з каміння, а ще відвідати вежу, замасковану під стовбур гігантського дерева. З неї можна оглянути всю величезну територію зоопарку.

re-actor.net
Отож не радимо брати приклад з лінивих панд, а краще пакуйте валізи та вирушайте у мандри. А ми тим часом підготуємо для вас наступну добірку цікавих місць, де можна насолоджуватись природою і милими тваринами.
Заглавная фото pandafriends.ru
Read More

Краса та спокій: найгарніші храми Азії

Буддисти кажуть: «Щоб позбутися страждання, треба позбутися бажання». А для цього є відповідні місця. Сьогодні ми зібрали для вас п'ятірку дивовижних храмів, де буддисти і прості туристи шукають гармонії для своєї душі.
Палац Потала, Лхаса
Перший у переліку – храм-резиденція п'ятого Далай-лами, який є не просто монастирем, а храмовим комплексом. Він стоїть на висоті 3767 метрів над рівнем моря, чим переплюнув решту палаців світу. За легендою, палац Потала в VII столітті звів туфаньський цар для своєї майбутньої дружини – танської принцеси Веньчен. А названо його на честь гори в Індії, де, за переказами, жив і живе досі бодгісаттва Авалокитешвара. Відомо, що палац ділиться на дві частини – Почжангабо і Почжанмабо. Саме в першій і жив Далай-лама, а головний будинок налічує 13 поверхів.


Монастир Юмбулаганг, Тибет
Подейкують, цьому храму вже понад 2 тисячоліття, але тут і досі живуть ченці. Назва монастиря дослівно перекладається як «Палац матері та сина», але храм відомий і під іншими назвами. У фортеці зберігаються статуї Будди, царів Ньятрі Ценпо і Сонгцена Гампо. За часів правління Сонгцен Гампо Юмбулаганг став літнім царським палацом, а за часів п'ятого Далай-лами він перетворився на монастир школи Гелугпа.


Монастир Ганден, Тибет
Цей монастир – перший із храмів школи Гелугпа і розкинувся він на вершині гори Вангбур. Назва храму перекладається як «приносить радість» і найліпше підходить для місця, де люди шукають спокою та відповіді на важливі питання. Чи не так? До 1959 року тут жило 2 тисячі ченців, однак після кривавих подій і Культурної революції в Китаї монастир було зруйновано. Його реконструкція триває донині. 1996 року китайський уряд заборонив будь-які зображення Далай-лами, тому храм було закрито для відвідування.


Драк Йерпа, Тибет
Це місце одне із найбільш шанованих у Центральному Тибеті. Відомо, що колись в одній з печер медитував засновник буддизму Падмасамбхава (Гуру Рінпоче). Пізніше для медитації тут зупинялися інші відомі особистості, включаючи царів.


Монастир Таунг Калат, М'янма
Це, мабуть, один із найгарніших храмів світу. Передусім це стосується розміщення монастиря – на вершині однойменної гори у М'янмі. І не просто гори, а згаслого колись вулкана. Подібні розміщення для монастирів зовсім не є чимось буденним, тож йому приписують безліч містичних властивостей. Храм уважається дуже потужним святилищем, у якому є спеціальна зала, де стоять статуї 37 різних духів. З давніх-давен скеля була обителлю наймогутніших духів-натів Міна Махагірі та його сестри і головним небуддійським культовим місцем усієї країни. До слова, самій горі теж поклоняються як священній і називають Олімпом Бірми.
Read More

Номер для королей


18

Вот уж в чем ближневосточные короли и шейхи себе не отказывают, так это в роскоши и золоте. Если дворец, то на 20 спален, если гараж, то на 50 автомобилей, если номер в отеле, то на 700 квадратных метров. И обязательно все должно быть в золоте: ходишь по золоту, спишь на золоте, принимаешь душ в золоте и из золота.

 джерело http://loveopium.ru/

С другой стороны, заметил одну особенность этого желтого металла: когда его вокруг много и ты целый день находишь среди него, золото становится такой обыденностью, что его просто ... перестаешь замечать. Что? Спинка стула, на котором я сижу, покрыта золотом? Хм, я и не заметил! Но подумать только, для украшения интерьеров Burj Al Arab было использовано 1965 квадратных метров 24-каратного золотого листа!!! Просто безумие!
Конечно, даже в самом шикарном и дорогом отеле на всем Ближнем Востоке, который даже в обычных номерах все в золоте, у шейхов должны быть свои апартаменты. Конечно же, под них выделен целый этаж. Конечно же, площадь номер просто гигантская. Конечно же, королевский номер — это дворец в миниатюре!
24 фото
Номер для королей
Фотографии и текст Сергея АнашкевичаЕсли вы соберетесь остановиться в этом отеле, королевский номер вам совершенно не нужен. Ну серьезно, зачем вам платить 25 тысяч долларов за 2 этажа, 700 квадратов и две гигантские спальни, если самый обычный и «дешевый» стандарт здесь же ... ничем не хуже королевского номера. Я вполне серьезно!
Я впервые встречаю отель, в котором стандарты настолько близки по уровню к самому дорогому номеру. Так что, королевский в Burj — это скорее статус...
1. Вход в номер — точно как вход в дворец. Под ногами самый дорогой мрамор, все вокруг, естественно, из золота, стены драпированы тканями ручной работы, повсюду лепнина и зеркала...
01

2. Номер имеет площадь более 700 квадратных метров и расположен на двух этажах. Нижний этаж — диванные комнаты, столовая, кабинет и меджлисы (комнаты для деловых встречу), верхний этаж — спальня для НЕГО и НЕЕ, а также две огромные ванные комнаты. Тоже для НЕГО и НЕЕ.
02
3. Гостиная. Как холл в небольшой 5-зведочной гостинице. Вся мебель ручной работы и, говорят, ее эскизы утверждал сам шейх эмирата. Из Китая, само собой, здесь нет ничего кроме туристов, но и те сюда не добираются.
03
4. Золотой телевизор. Хотел сказать, что вижу впервые, но... У меня в номере стоял такой же. В стандартном!
04
5. Нужно говорить, что ковры, гобелены, тканевый потолок и подушки ручной работы? Думаю, это понятно и так. На всех столах живые розы, а в воздухе витает едва уловимый цветочный аромат.
05
6. Столовая с огромными тяжелыми стульями. Я понял это, попытавшись отодвинуть один, чтобы сделать кадр чуть интереснее. Церемония приема пищи здесь явно проходит с участием огромного количества обслуживающего персонала. Кстати, готовят для королевского номера на отдельной кухне в ресторане внизу отеля. Готовы блюда доставляются на специальном лифте, который обслуживает только королевский номер.
06
7. Венецианское стекло.
Венецианское стекло
8.
08
9. Кабинет все в тех же золотых тонах и только iMac привычного алюминиевого цвета. Интересно, что Айфоны выпускают золотыми, а аймаки для шейхов — всё ещё нет)
09
10. Очень крутой старинный глобус. Оправа, само собой, позолоченная.
10
11. Спальня для НЕГО. Здесь у меня произошел небольшой взрыв мозга. Дело в том, что королевское ложе имеет электропривод и может крутиться, располагаясь, как заблагорассудится господину. Интересно, ЗАЧЕМ? Попробуете догадаться? Ответ вас удивит, я укажу его в подписи к фото с ЕЕ кроватью)
11
12. Положение королевского ложе «по умолчанию».
12

13. Но самая крутая в этом номере — ванная комната! Выглядит очень круто и из груди невольно вырывается восклицание «ВАУ!». Вот что-что, а ванная в королевском номере намного круче, чем в стандартном...
13
14. Вся сантехника, естественно, из золота.
14
15. Мрамор для отделки ванной подбирали очень долго и тщательно.
15
16. Унитаз, кстати, не из золота. Но и не самый обычный.
16
17. А это женская половина. Будь в номере в этот момент супруга шейха, огреб бы я по полной программе за вторжение в святая святых. Ну а пока нет никого, можно и на диванах посидеть, и в спальню заглянуть...
17
18. В спальне у НЕЕ намного проще, чем у НЕГО. Правда, мне здесь даже больше нравится. Все спокойнее, что ли... И кровать не крутится. И правда, зачем ей?) А знаете, зачем ему? Чтобы если забыл закрыть шторы и утром солнце сильно ярко освещает комнату, повернуть кровать нужным боком, чтобы свет не раздражал) Ну а что, у богатых свои причуды.
18
19. Ванная комната у НЕЕ тоже выглядит проще, чем у НЕГО. И здесь мне тоже нравится больше.
19
20. Туалетный столик и более сдержанный, чем в мужской половине умывальник.
20
21.
21
22. Ну и, конечно же, золотая душевая. Стены, пол и потолок выложены золотой мозаикой разных цветов и оттенков. Выглядит очень круто и очень богато...
22
23. Вода льется из золото, само собой.
23
24. Даже слив золотой.
24
Read More

Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

Тюрьма в Кесон-Сити была построена 60 лет назад на филиппинском острове Лусон. Первоначально в ней предполагалось размещать 800 заключенных, но власти умудрились вместить 3 800. Заключенные вынуждены спать по очереди на полу, лестницах, гамаках, сделанных из старых одеял.

 джерело http://loveopium.ru


Это место больше похоже на банку сардин. Фотожурналист Noel Celis «пробрался» в тюрьму, чтобы посмотреть, как это выглядит наяву.
16 фото
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
1. Ежедневный бюджет на одного заключенного — 50 песо (около 70 pуб.) на питание и 5 песо на медицину. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

2. Один туалет на 130 человек. Вонь усугубляется гниением мусора в соседствующем рядом с тюрьмой канале. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
3. Филиппинские тюрьмы являются наиболее перегруженными в мире. В среднем, в них содержатся в 5 раз больше заключенных, чем положено. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
4. Условия содержания в тюрьмах с каждым годом становятся всё хуже, поскольку полиция ведет жестокую войну с преступностью. Президент страны заявил, что главным приоритетом своего шестилетнего правления является ликвидация наркотиков. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
5. Всего за 1 месяц на Филиппинах были убиты сотни людей и еще тысячи задержаны. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
6. «Как сардины в банке» — наиболее точное описание этого места. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
7. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на ФилиппинахШокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
8. Помывка и постирка. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
9. Мрачное место. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
10. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
11. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
12. «Пожалуйста, соблюдайте тишину». (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
13. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
14. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
15. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
16. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на ФилиппинахRead More

Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

Тюрьма в Кесон-Сити была построена 60 лет назад на филиппинском острове Лусон. Первоначально в ней предполагалось размещать 800 заключенных, но власти умудрились вместить 3 800. Заключенные вынуждены спать по очереди на полу, лестницах, гамаках, сделанных из старых одеял.

 джерело http://loveopium.ru


Это место больше похоже на банку сардин. Фотожурналист Noel Celis «пробрался» в тюрьму, чтобы посмотреть, как это выглядит наяву.
16 фото
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
1. Ежедневный бюджет на одного заключенного — 50 песо (около 70 pуб.) на питание и 5 песо на медицину. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах

2. Один туалет на 130 человек. Вонь усугубляется гниением мусора в соседствующем рядом с тюрьмой канале. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
3. Филиппинские тюрьмы являются наиболее перегруженными в мире. В среднем, в них содержатся в 5 раз больше заключенных, чем положено. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
4. Условия содержания в тюрьмах с каждым годом становятся всё хуже, поскольку полиция ведет жестокую войну с преступностью. Президент страны заявил, что главным приоритетом своего шестилетнего правления является ликвидация наркотиков. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
5. Всего за 1 месяц на Филиппинах были убиты сотни людей и еще тысячи задержаны. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
6. «Как сардины в банке» — наиболее точное описание этого места. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
7. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на ФилиппинахШокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
8. Помывка и постирка. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
9. Мрачное место. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
10. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
11. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
12. «Пожалуйста, соблюдайте тишину». (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
13. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
14. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
15. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на Филиппинах
16. (Фото Noel Celis):
Шокирующие фотографии из тюрьмы на ФилиппинахRead More

Вокруг Азии за $ 3,5 в день

как путешествовать и находить приключения за 3,5 доллара в день

Однажды Юля Черешня, образцовая студентка Института международных отношений КНУ им. Тараса Шевченко, бросила все и отправилась стопить со своим парнем Павлом. За полгода они объездили 16 стран Азии. А сейчас рассказали нам, как путешествовать и находить приключения за 3,5 доллара в день и в какой стране нет Интернета.
Новости сайта:прикольные картинки

Транспорт: 99% — автостоп 3 раза самолет , в Индии — поезда.

Маршрут: Украина -> Россия -> Грузия -> Аз...

Read More

Маврикій: між Африкою та Азією, не забуваючи про Європу


Маврикій – туристичний рай, якому вистачило площі невеликого острова, щоби вмістити охочих відвідати його з усього світу. Це унікальна точка дотику двох материків, Африки та Азії, перехрестя різнорідних культур. І в той же час вони подають приклад, як уживатися в тісноті, але точно нікого не скривдивши.
 
Маврикій – втілення ідеального тропічного відпочинку. Оптимальна за вологістю і температурою погода вмовляє залишитися тут аж до наступної відпустки. Стовпчик термометра ніколи не опускається нижче 10 С ° і не піднімається вище 35 С °. Однак бувалі мандрівники все ж радять приїздити на острів восени або навесні, щоб не застати сильних штормів, які частенько бувають іншої пори.

У плані розваг на Маврикії гостям пропонують як активний відпочинок, так і розмірений. Особливо не натішаться тут любителі морської стихії, будь-яке їхнє бажання буде неодмінно виконано. Туристів з усіх куточків Землі притягує дайвінг до третього за величиною у світі бар'єрного рифу, де його підводні мешканці непогано обжилися на уламках затонулих кораблів. А назви місць занурень – Кораловий сад, Чорний ліс і Китова скеля – вже заздалегідь обіцяють неймовірну і первозданну красу.
Фанати риболовлі також будуть у захваті від відвідування острова, адже саме тут постійно б'ють рекорди, виловлюючи здобич небачених розмірів: від 100-кілограмового тунця до акули мако вагою з півтонни. Окремо стоїть Кубок чемпіонів з полювання на марлінів – риб-гігантів, вивуджувати яких доведеться з глибин океану. Дане заняття схвалював навіть Ернест Хемінгуей, який описав боротьбу спійманого марліна з кубинським рибалкою у «Старому і морі».

Завдяки стійким морським вітрам Маврикій манить яхтсменів, серферів, віндсерферів і кайтсерферів, тому водні види спорту широко представлено на острові. Також можна проїхатись з вітерцем на водних лижах або випробувати себе в каякінгу – плаванні на каяках, вузьких і довгих човнах.
Шанувальники гострих відчуттів знайдуть собі заняття і на суші. У самісінькому серці тропічних джунглів є мотузковий парк, де новоявлені індіани джонси можуть полоскотати собі нерви, переходячи над прірвою по підвісних містках або спускаючись в ущелину по натягнутих канатах. Не відстають від них і решта екстремалів – альпіністи, котрі вподобали спуск біля водоспаду Тамарин. Веселою традицією для них стало завершення скелелазіння стрибком в озеро.

Активно провівши час і витративши чимало енергії, відвідувачі Маврикія легко зможуть її відновити. Шопінг і нічне життя жваво пульсують у найбільших містах республіки: столиці Порті-Луї, головному діловому центрі Кюрпіпі, портовому Маебурі. Культурно-пізнавальна програма на острові також на висоті. Ботанічний сад Памплемус є найбільшим у Південній півкулі та має у своїй колекції такі унікальні рослини, як золотий бамбук, дерево Будди віком понад 200 років, і дерево, листя якого нагадує хрест. Любителів природи також чекають: парк LaVanille Réservedes Mascareignes, головне надбання якого – гігантські черепахи та нільські крокодили, і заповідник «Ущелина Чорної річки», де під охороною живе понад 160 видів-ендеміків острова. Серед них національний символ Маврикія – квітка трохетія і незвичайні рожеві голуби.

Насамкінець зупинимося на історичній спадщині Маврикія. Завдяки тому, що одна країна-колонізатор приходила на зміну іншій (Голландія, Франція, Англія), квартали міст зберігають колорит декількох європейських націй. У цей архітектурний ансамбль влилися згодом індійські та китайські поселення. Тож, прогулюючись Маврикієм, ви побачите глобалізацію у її найкращому прояві: мечеті, католицькі храми і буддійські пагоди мирно сусідять. Також дружно співіснують і представники різних народів на острові. Національними святами в республіці є одночасно Великдень, Рамадан, китайський Новий рік та індуїстська Ніч Шиви.
Фото http://www.fishingtravel.ru/, http://haverest.com.ua/, http://static.tonkosti.ru/, http://files.tpg.ua/
Read More

Сингапур. Всё по фэншую



Власти Сингапура буквально помешаны на фэншуе. С помощью древней практики освоения пространства здесь официально занимаются городским планированием. Визитная карточка островного государства - бухта Марина-бэй - курортная территория в условиях города.

 джерело semenuk)
 Попав сюда из душного Куала-Лумпура, чувствуешь определенные отличия. Во-первых, в Сингапуре не такая высокая влажность как в малазийской столице, но это заслуга скорее природы, а не жителей, во-вторых, в городе чисто и много зелени - это уже результат целенаправленной политики. Кстати, внедрять её начал бывший премьер-министр Ли Куан Ю, известный не только как автор экономического чуда, но и как урбанист. Сейчас самую важную должность в государстве занимает его сын, а значит за политику фэншуя беспокоится не стоит.


  Главные небоскрёбы Сингапура. Внешне напоминает Гонконг. И всё же здесь у 5 миллионов жителей гораздо больше свободного пространства...


  У музея Лотоса цветут лотосы








  Тихий час


  Как объяснили знатоки, в городе всё, что касается первой необходимости, стоит относительно недорого. Цены кусаются на то, что касается развлечения. Например, полноценный обед в фуд-корте может обойтись дешевле, чем банка пива из магазина.


  Такси


  Сады в центре города








  Оранжерея. Точнее одна из оранжерей. Масштабный проект по превращению Сингапура в город-сад. Почти по Маяковскому












  Малые архитектурные формы




  Вида на сады с самой известной смотровой площадки Сингапура, расположенной на крыше отеля Марина-бэй (та самая, что выполнена в форме огромного судна)


  К сожалению, во время заката попасть на обзорную площадку не удалось




  Стадион напоминает сочинский Фишт




  Музей науки и искусства или музей Лотоса



Метки: Азия
Read More

Баджо: морские цыгане Юго-Восточной Азии


Малочисленные народы всегда интересовали ученых и художников, искавших в их образе жизни вдохновение для своего творчества. Одним из самых популярных этносов сегодня являются баджо – морские цыгане, которых формально можно соотнести с Малайзией. 
 
Это племя, насчитывающее всего несколько тысяч человек, примечательно тем, что практически все время находится в воде. К суше их удивительные лодки-дома, называемые «лепа», причаливают только для того, чтобы пополнить запасы питьевой воды либо чтобы кого-то похоронить. Говорят, организмы баджо вообще не приспособлены к жизни на «большой земле»: будучи прекрасными пловцами с отменным здоровьем, они буквально на глазах дряхлеют, пробыв на суше дольше привычного времени. Этот феномен наука пока не может разгадать, поэтому даже в 21-ом веке приходится вспоминать легенды прошлого, ведь, согласно им, племя оказалось в воде после того, как на территории Азии начал распространяться ислам.

Будучи язычниками, они не пожелали принимать новую религию, поэтому предпочли «переехать». Правда, постоянного «места жительства» у них нет по сей день, поэтому их лодки-дома можно встретить не только на территории Юго-Восточной Азии: очевидцы утверждают, что иногда «лепы» появляются даже у берегов Австралии. И хотя в это сложно поверить, ведь расстояние между континентами гигантское, и на таких скромных и ненадежных, на первый взгляд, плавсредствах вроде бы далеко не уплывешь. Однако когда о баджо узнаешь чуть больше, начинаешь верить и в более удивительные вещи…
Несколько столетий, проведенных вдали от берега, изменили не только их ментальность, но даже и физиологию. Они способны задерживать дыхание на 5-7 минут и ловить рыбу на глубине больше двадцати метров, и их зрение резко обостряется под водой. Поскольку рыболовство – основной вид деятельности баджо, даже малые дети – прекрасные «охотники». Перепродавая свой улов крупным компаниям и большим судам, этнос, по подсчетам, обеспечивает в значительных объемах морепродуктами жителей Индонезии, Малайзии и Филиппин. Поэтому, хоть цыган иногда и называют браконьерами, их труд сложно переоценить.

Но иногда из-за отсутствия достаточного технического обеспечения баджо не гнушаются и подрывать рыбу динамитом – этому их племя научилось в годы Второй мировой – или травить воду химией. Получается замкнутый круг, ведь популяция падает, рифы разрушаются, и такими темпами скоро все племя будет объявлено вне закона. Поэтому некоторые представители, превозмогая себя, становятся работниками огромных ферм и корпораций и даже переселяются на сушу. Тем не менее, такие случаи единичны – подавляющее большинство баджо по-прежнему ловят рыбу либо руками, либо дедовскими методами, все меньше для продажи, а лишь для обеспечения себя едой.

Пообщавшись с цыганами, удивляешься их представлению о жизни. Кажется, что их сознание чисто, как и водные просторы региона. Что такое паспорт, сколько им лет, как пользоваться электроникой – эти вопросы вызывают у них только легкую улыбку. Фамилий у них тоже нет, но к имени обязательно добавляется «сын и или дочь такого-то». Главным судьей, прокурором и президентом для них является старейшина, которого называют «панглим». При этом цыгане очень приветливы и, несмотря на удаленный от цивилизации образ жизни, всегда дружелюбны, охотно позируют перед объективами и приглашают вместе понырять. Это, к слову, не рекомендуется, поскольку опасно для здоровья: увлекшись, можно не заметить, как погрузился очень глубоко, и при всплытии могут возникнуть проблемы с давлением. Баджо это не грозит, поскольку еще в детском возрасте им разрывают барабанные перепонки, чтобы не ощущать этого дискомфорта при охоте.

Частенько имея проблемы с законом из-за браконьерства, услугами племени за крохотное вознаграждение начали пользоваться преступники. Они используют кочевников в контрабанде алкоголя, сигарет и наркотиков, поскольку ныряльщики зачастую неуловимы для пограничников. Также их пытаются втянуть в нелегальную добычу жемчуга. Удивительно, но даже люди, занимающиеся этим промыслом профессионально, используя специальные и современные приборы и датчики для обнаружения этого драгоценного камня, признают, что баджо, полагаясь на собственное чутье и интуицию, работают не хуже. Кажется, сама вода подсказывает им, где нужно нырять.
Чтобы хоть как-то огородить этнос от незаконной деятельности, ООН посодействовала в выдаче им особого статуса гражданства, который действует на территории Малайзии, Индонезии и Филиппин, и лицензий для рыбной ловли в ограниченных размерах. Но, наблюдая за ними, кажется, что все эти правовые акты, законы для них – всего лишь непонятные бумажки, в смысл которых никто и не думает вникать.

Впрочем, несмотря на различные проблемы и не самый комфортный образ жизни, баджо не жалуются. Цыгане считаются себя счастливыми и независимыми людьми, занимающимися тем, к чему лежит душа. Они уже не представляются себя не то, что в больших городах, но даже и в деревнях. На «лепах» есть все необходимое: спальные места, кострища, мини-огороды, на которых женщины умудряются выращивать и овощи, и фрукты. По вечерам, соединяя несколько лодок, они устраивают праздничные танцы, молятся своим языческим богам и предвкушают завтрашний день, когда снова можно будет нырнуть поглубже и, забыв обо всем, ловить рыбу, гармонично соединяясь с подводным миром, где им нравится куда больше, чем в нашем – с бумажками, документами и графиком «работа-дом-работа-выходные»…
Фото wwportal.com, риф.net, ribalych.ru, izoomrud.com, oseng.org
Read More